— Я напустила!
— Хіба ви не знали, що я сьогодні думала купатись?
— Чому ви?
— А чому ви?
— Ні, ви скажіть, чому ви, а не я?
— Ні, ви скажіть, чому ви, а не я?
— Купатимусь я!
— Ви?
— Я!
— Ну так купайся ж, купайся ж, купайся!..
— Граждане! Рятуйте! Топлять!
— Граждане! Та будьте ж сознательні! Граждане!..
Я визнаватиму житлобудівництво тільки тоді, коли на кожного члена буде окрема ванна…
Це основні три хвороби житлової кооперації.
Але патологія, товаришочки, нашого житлобудівництва і багатогранна, і різнобарвна…
І сила-силенна в ній таких хвороб є, що не придумаєш, як їх кваліфікувати…
Я знаю житлокооп, що його розвалило манісіньке кошеня…
Одного тихого вечора страшенний крик пролунав у житло. коопівськім дворі. Серед двору бігала гражданка — член житлокоопу. В правій руці вона держала за хвоста мокре як хлющ кошеня…
Гражданка кричала:
— Утопили! Мою бідну кицьку втопили! Он він, буржуй, которий в першім номері, кошеня втопив! Товариші! Та доки ж це буде, що ті, которі в двох кімнатах живуть, кошенята наші топитимуть?!
Одні "за", другі "проти"…
Житлокооп розвалився…
А я на власні очі бачив, що та гражданка сама вмочила своє кошеня в діжку з водою і побігла з криком по двору…
* * *
Буде нам тяжко "перші триста літ" з житловою кооперацією, коли ми не вигадаємо апарата, щоб поглиблювати моральні борозни у мешканців наших житлових кооперативів.
"ГУМОРИСТИ"
Їй же богу, помирати не хочеться!
Ну, кої його лихої години помирати, коли жити весело, коли на кожному тобі кроці падаєш та регочешся!..
Життя — воно таки чуднувата штуковина: йдеш отак, напапужишся, такий ото ніби серйозний, а тут тобі життя щось як підтаскає — просто на кольки тебе бере…
Думалося, що оце, як режим економії завели, так не так смішно буде, приборкають, думалося, життєві всякі витівки…
А воно ще смішніше…
Зайшов оце якось до Наркомзему… Серйозна така справа була. Обговорювати хотіли, як звірину од людини захистити, бо сильно людина на звіра насідати почала. Зайшов… Дивлюсь, Наркомзем заливаєтся… Та як заливається?! Зупинитись не може… Хочуть мені щось сказати, — не можуть: давить сміх.
— Торкніть, кажу ж, і мене, й я буду сміятися. Торкнули… Так і досі регочусь…
Була в їх бюджетна нарада… Обмірковувалися рибальські справи… Був і представник Наркомфіну… Вимагалися кошти на риборозвідники, вимагалися кошти й на рибну ловлю в морях і т. ін.
Слухав-слухав представник Наркомфіну, встав і заявив:
— Що це, — говорить, — за установа така? В однім місті розводять рибу — давай гроші! В другім місці виловлюють рибу — давай гроші!.. Я протестую!
Пропала наша нарада: прореготали…
Оце вже трохи почав був заспокоюватись, так понесло ж мене в Наркомос, до Головнауки… Зайшов, а там гомеричний сміх…
— Невже, питаю, й у вас представник од Наркомфіну був, що так смієтесь?..
— Не був, — кажуть, — а листа прислав… Я так і впав…
— Пропало, кажу, тижнів три! Сміятимусь. Коли так і є… Показують мені "відношення":
До Народного комісаріату освіти
При перевірці відчитності за березень завважено, що на Всерадянський з'їзд ґрунтознавців (ботаніків) у Москві були відряджені з Харкова т. т. (ім'ярек)… Таким чином, одночасно в однім місці по одній і тій же справі приймали уділ(? — О. В.) дев'ять представників НКОСу. Таку кількість співробітників, що були зайняті одною справою, фінансовоконтрольне упр. НКФ вважає прибільшеною взагалі, а маючи на увазі режим економії,— і зовсім хибною, через що, звертаючи увагу НКО на вищевказане, ФКУ прохає НКО висловити свої міркування.
Нач ФКУ НКФ (Маламедовський) Кер. контр. відд. (Руднів)
Ой, товариші з Нархомфіну! Ой, пожалійте! Не можна ж так народ смішити… Сміх — штука хороша, але ж коли тебе вже на кольки бере, — хай йому грець!
Тож професори на з'їзд на всесоюзний поїхали, кожен з собою доклада повіз, радіти нам з того треба, а ви їм "справу" припаяли!..
Ой, помилуйте!
Ви ще такої хоч штуки не встругніть…
Незабаром оце буде Всесоюзний з'їзд Рад… Чоловіка, мабуть, 400 виїде "одночасно в одне місце по одній і тій же справі уділ приймати"…
Ну що буде, як ви настрочите до ВУЦВКу:
"…Маючи на увазі режим економії, можна було б просто собі збігати до Москви самому Григорію Івановичу… Та так, щоб і не барився… Та хай уже за одним рипом і ґудзиків для ХЦРК захопить вагонів зо два… Прохаємо ВУЦВК з приводу цього висловити свої міркування…"
Помремо! їйбогу, помремо! Зо сміху!..
НЕ ПІДГАДЬТЕ, ПРАВОСЛАВНІ!
Часи веселі оце якраз на селах понаставали… Храми скрізь пішли…
І воздвиження, й роздвиження, й усіх пречистих, і покрови, й Семена, й Михайлів, і Андрія, й Митрофана, й Кузьми з Дем'яном, й Казанської, й Астраханської…
Гуляй — не хочу!
Святі знали, коли й "воздвигнутись", коли й "успіти", коли й "омофором покрити", коли й іконі якій чудотворній із'явитися…
У жнива ніхто з них не з'являвся… Ніколи було… Воно, мабуть, і на небі якраз жнива, де там тоді про "покрову" дбати, коли треба снопи в'язати…
Оджнивувавсь, одмолотивсь, одсіявсь — отоді можна й за чудеса…
Народ ото відпочиває потроху після трудів праведних, воно тоді чудо саме раз ізробити. Та й засіки повні, ст і перепадає "дітишкам на молочишко", тим, хто біля чудес ходить…
Якраз оце тепер по селах в усі дзвони калатають, храми справляють…
Так ви ж, православні, не підгадьте!..
Дзвони гудуть, змійовики гудуть, в головах гуде…
Не підгадьте!
Храмувать так храмувать… "До положенія":
Щоб знав бог, щоб знали всі святі, які ми вірні…
Піддержте віру православну на всі сто відсотків, бо підупадає вона, сердешна.
Пийте так, щоб зразу видно було, що ви віри святої не забули…
Ото тільки погано, що довго по церквах у такі дні правлять… Якби швидше. А то тяжко витримати.
Воно, положим, можна й до служби хильнуть — так боязко: може неприємність бути… Забажається, приміром, підтягти "Іже херувими", а воно ж ото як почне півча:
Ііі…
Ііі…
Ііі…
Поки до того "же" дійде, можна забути, про що справа йде, й ушкварити:
І хліб пекти, Й по телята йти, Коли б мені, господи, Василя знайти.
Невдобно…
Оце тільки й невдобство храмових свят…
А так — урем'я підходяще, щоб і ікалось, і співалось, і щоб кров з носа капала…