Чимало маємо тут "фахівців" од всіляких хвороб, починаючи від "зглазу" й кінчаючи "сказом", але в жодній галузі так не усвідомився люд православний, як в галузі гінекології, науці дуже делікатній і дуже на селі потрібній…
Не помилимося, коли скажемо, що, мабуть, чи не кожна особа жіночого роду, хоч трішки, а таки знає, що робить, коли лелека кружляє над хатою, щоб принести щасливому хлопчика чи дівчинку…
А є чимало таки й добрих спеціалістів-гінекологів, що мають велику практику, заробляють яйця копами, а полотно сувоями й вирішують гінекологічні справи значно швидше й рішучіше, як харківський професор Хажинський…
Ррраз — і є!
Клінік, операційних кімнат ще нема — операції робляться в хаті або в коморі, або в клуні. Професорують здебільша жінки, але є гінекологи й чоловіки…
Є навіть, як мені розказували, просто собі дяк, що може вам зробить операцію, як оріх розкусити.
* * *
Мені хочеться зазнайомити міщан з сільським досвідом у цій справі… Частобо доводиться бачити, як яка-небудь прекрасна жінка, сидячи за конторським столом, чи за "Ундервудом", чи просто собі йдучи вулицею, замислюється, очі в неї затуманюються й на її чудовім лиці лягають тіні…
Що й казати, може, то й просто їй заміж хочеться, а часто-густо настрій той од того, що й ви знаєте…
* * *
От що роблять в таких випадках досвідчені доньки села нашого…
Коли, вставши ранком, відчує Євин нащадок, що осюди в неї підкочується й сильно її на солоний огірок тягне, починає вона стрибки з місця… Стоїть, стоїть, а потім зібгається й раптом шалено стрибає.
Гуп! Гуп!..
І прислухається…
Не чуть нічого…
Покиває головою і йде полоти картоплю. На другий день, коли потяг до солоного огірка ще більший, ще настирливіший, вона починає підіймати скриню. Підлазить під неї, обіймає обома руками й гирить угору…:— Що то ти, Меласю, робиш? — мати питає.
— Та щось наша скриня ніби боком стоїть… Так оце я її прямо поставити хочу…
— Так давай удвох.
— Ні, я сама… Вона не дуже важка… Ось дивіться… Ги… Ги…
— Підірвешся, божевільна!..
— Таке…
Попотягавши скриню, жінка чи дівка стоїть і прислухається.
Не чуть нічого…
Тоді йде під повітку й довго там чогось вовтузиться… Приходить батько й каже:
— Ка там лиха година мені віялку перекинула?.. …Не бере й віялка…
Багато різних способів отаких, "управ з тягарем", буває… Часто бачите, як молода дівчина через рови до річки з жлутком, повнісіньким мокрої білизни, на рисях мчить… Або живу корову в хліві з місця на місце переставляє… Та всього не перерахуєш…
І після кожного разу стоїть сумна і прислухається… Не чуть нічого…
Після цього обличчя в неї ще сумнішає й очі гостро бігають по хаті…
Далі вже йде "хінізація"…
Хінізація, аж доки в голові так, як на Великдень в усі дзвони дзвонять. Не бере…
Тоді вживають так званого артилерійського способу… Набивають себе порохом. Не стріляє…
Тоді в жито за "ріжками". "Ріжки" ті ложками їдять… Не сурмить…
Тоді крадеться в коморі десяток крашанок і до "фахівця".
— Голубочко.
Самодіяльність в галузі гінекології закінчується… Далі вже робота перекладається на спеціаліста.
* * *
Фахівці…
Ну, тут уже, певна річ, деталей дати не можна: у кожного свої способи…
Здебільша, як гінекологічного інструмента, вживають головної шпильки, на кінці гачком загнутої… Операція ця зветься:
— Видряпувати…
Дуже часто рятує й гостре веретено… Це зветься:
— Проколювати…
Кров після операції дзюрчить вісім верстов — до найближчої лікарні. І все.
Потім місяців із шість жінка ходить скорчившись у чотири погибелі…
— Щось у мене всередині… Одні кажуть "гризь", а другі — "сояшниця"…
Курс лікування закінчено…
* * *
Способи ці можна легко примінити і в місті, з невеличкими, розуміється, варіаціями…
Замість жлукта, можна бігати по сходах із "Ундервудом", замість скрині, можна підлізти під письменний стіл або намагатися пересунути залізну касу, коли це в бухгалтерії, або просто шафу з "ділами"…
Ну, а про міських "фахівців" не писатиму: там їх хопить.
"СІЛЬСЬКА ЮСТИЦІЯ"
Авторитет народного суду на селі величезний… Звертаються до нього і старі, й молоді, й середні… І звертаються так, що оті дві людини, що завжди в камері сидять, суддя і секретар, плавають у "скаргах", у "жалобах", у "заявах", у "заявленіях", у "проханнях" й у "прошеніях"…
Бігають їхні очі, може, тільки трохи не по всіх статтях і карного, і сімейного, і процесуального кодексів, і судять вони щодня, з ранку й до вечора, і під час перерви кажуть:
— Хоч би перекусити чого, чи що? Пообідаємо, мабуть, уже ввечері!..
Це — радянський суд… Заведений, усталений, законний і дійовий на підставі революційних кодексів…
Але є ще на селі "кодекси", що й досі існують, що початок свій вони беруть ще відтоді, коли розідрано було від матні й до горла святого благовірного й великого князя Ігоря.
Одне слово, "кодекси" ті дуже давні, але їх іще по селах додержуються, й хоч і не велику, а відіграють-таки роль ті "кодекси" в сільській юстиції…
"СІМЕЙНЕ ПРАВО"
Найголовніший артикул у "сімейному праві" — це справи "гречані"… Справи про те, що зветься "стрибати в гречку". Літерально цього розуміти не слід… Це зовсім не значить, що йде-йде людина, побачить гречку, розженеться — й стркб!
Це зовсім не те…
"Гречка" тут — "символ"…
От, приміром, що значить гречка:
— Поведу оце хоня на ніч!..
— А може б, ти дома зостався?..
— Ні, поведу — напасти треба!..
— Ой, Іване!.. Годі вже тобі того коня водити! "Кобилу" пасеш, трясця й тобі, й твоїй "кобилі"!..
— Та… говорила-балакала!..
Отут уже пахне "гречкою"… Тут уже зацікавлена половина тінню за Йваном викрадається, бо вже прочула, що кінь пасеться в лісі, а Йван — у "гречці"…
Зловити, звичайно, не тяжко…
"Гречка" з чоловічого боку карається: Іванові трясця в усі його органи й різні слова специфічного призначення… "Гречці" — дьоготь на ворота й вікна на дріб'язок… Коли це не допомагає — тоді "волосний суд"… Розплутується з "гречки" волосся, вплутується права в те волосся рука й робиться вихор з криком:
— АаааН!
"Гречка" з боку жіночого карається смертельним боєм. Останніми часами бій цей утиха, бо:
— До жінвідділу піду, харцизяко ти нерукотворенний!..