119 — Тонкін — тогочасна назва північного В’єтнаму.
120 — Нова Голландія — старовинна назва Австралії, відкритої на початку XVII ст. голландцями.
121 — Фартінг — дрібна англійська монета.
122 — Форт Святого Георга — колишня назва Мадраса.
123 — У ті часи в Китайському морі було дуже багато китайських, японських та малайських піратів.
124 — У XVIII ст. Англія й Голландія були союзниками в боротьбі проти Франції, але на Сході вони суперничали в торгівлі та пограбуванні азіатських народів.
125 — Тобто в Тихому океані, на схід від Японії.
126 — Свіфт глузує з учених, зокрема з математиків, відірваних від практичного життя.
127 — Сатира на перші спроби, найчастіше антинаукові, тодішніх філологів, насамперед — знаменитого лінгвіста Річарда Бентлі (1692 — 1742) — визначати походження слів.
128 — Натяк на помилку складача, який у праці Ісаака Ньютона (1643 — 1727) "Математичні принципи натурфілософії" додав зайву цифру до числа, що визначало відстань від Землі до Сонця. Свіфт, який вороже ставився до Ньютона з політичних міркувань, іронічно згадує в "Мандрах" про його теорію тяжіння.
129 — Свіфт і раніше сатирично викривав у своїх памфлетах ("Віщування на 1708 рік" та ін.) популярних у тогочасній Англії шахраїв астрологів.
130 — На початку XVIII ст. через помилкові уявлення про всесвіт люди боялися можливих космічних катастроф, які віщували в своїх працях тодішні астрономи.
131 — Іронічний натяк на один скандальний шлюборозлучний процес 1713 р. в лондонському світському колі.
132 — Ідея використання магніту зустрічається у вищезгаданому утопічному романі Сірано де Бержерака.
133 — У "Британському каталозі зірок" (1725), складеному астрономом Джоном Флемстідом (1646 — 1719) та опублікованим його асистентом, було описано близько 3000 зірок.
134 — Це припущення Свіфта підтвердилося 1877 р. американським ученим Азафом Холлом (1829 — 1907).
135 — Розрахунок відповідає третьому законові планетних рухів, відкритому 1619 р. німецьким ученим Йоганном Кеплером (1571 — 1630).
136 — Політичний натяк: насправді таке небажання англійських міністрів, що мали "маєтки на континенті", пояснювалося виключно економічними міркуваннями.
137 — Тут і далі натяк на опір широких мас ірландців англійським колонізаторам.
138 — Текст звідси і до слів "цілком змінили б державний лад", з цензурних міркувань, випускався у всіх виданнях "Мандрів" аж до 1896 р.
139 — Мається на увазі столиця Ірландії Дублін.
140 — За законом 1701 р., англійські королі могли виїжджати за межі країни лише з дозволу парламенту. Та 1715 р. цей закон було скасовано, і Георг І часто користувався цим, відвідуючи свій рідний Ганновер у Німеччині.
141 — Мається на увазі Болінброк чи Чарлз Мідлтон (1640 — 1719), лорд-канцлер Ірландії, який чинив опір руйнівним для неї проектам англійського уряду.
142 — Ідеться про Дублін, де в 1726 р. було близько 300 тисяч населення.
143 — Свіфт тут говорить про тяжке становище ірландських селян.
144 — Серед учених XVIII ст. дебатувалося питання, чи можуть сліпі розрізняти кольори на дотик.
145 — Мається на увазі "Дисертація про павука" (1710), автор якої француз Ксав’є Бон де Сент-Ілер (1678 — 1761) описав свій метод виготовлення панчіх та рукавичок з павутиння.
146 — Іронічний натяк на теорію блювоти Вудворда, яка грунтувалася на дослідах над собаками.
147 — До них Свіфт зараховував насамперед богослов’я, філософію, політику, математику.
148 — Склад повітря тоді ще був невідомий.
149 — Тут Свіфт іронізує з численних спроб сконструювати "мислячі" машини, які могли б виконувати різні логічні операції.
150 — Маються на увазі аналогічні спроби сучасників Свіфта.
151 — Сатира на тодішні проекти створення універсальної "філософської" мови.
152 — Тут і далі висміюються засоби, які уряд використовував у судовому процесі проти друга Свіфта — єпископа рочестерського Френсіса Аттербері (1662 — 1732). Оскільки прямих доказів його державної зради не було, звинувачення будувалося майже виключно на витлумаченні його перехоплених приватних листів.
153 — Сатиричний натяк на промову одного з обвинувачів Аттербері — герцога Уортона, в якій він посилався на листи, знайдені у вбиральні єпископа.
154 — Трібніа, Лангден — анаграма англійських слів Britain (Британія) та England (Англія).
155 — Коли Аттербері одержав із Франції собаку з поламаною в дорозі лапою, це було використано як доказ участі Аттербері в змові на користь претендента на англійський престол — нащадка вигнаних 1688 р. Стюартів,— який тоді жив у Парижі.
156 — В англійському оригіналі тут справді анаграма.
157 — Александр Македонський у битві під малоазіатським містом Арбелою (нині Ербіль) 331 р. до н. е. здобув блискучу перемогу над величезною армією перського царя Дарія III.
158 — Широко розповсюджена в стародавні часи версія про отруєння Александра Македонського була спростована вже на початку І ст. нашої ери.
159 — Римський історик Тіт Лівій (59 до н. е. — 17 н. е.) писав у своїй "Історії Риму" (кн. І, розд. 37), що карфагенський полководець Ганнібал під час походу через Альпи наказав розжарити вогнем, а потім полити оцтом скелю, яка стояла на шляху його війська, після чого нібито вона пом'якшала і її можна було легко розрубати.
160 — Тріумф з приводу перемоги римського полководця Гая Юлія Цезаря (100 — 44 до н. е.) над його суперником за владу Гнеєм Магнусом Помпеєм (108 — 48 до н. е.) був організований у Римі 45 р. до н. е.
161 — Брут Марк Юній (85 — 42 до н. е.) — римський республіканець. Очолив змову проти Цезаря, який прагнув до диктатури. Вважався зразковим тираноборцем.
162 — Брут Луцій Юній Старший — один із засновників Римської республіки, який вигнав останнього царя Тарквінія Гордого 510 р. до н. е.
163 — Сократ (469 — 399 до н. е.) — давньогрецький філософ.
164 — Епамінонд (418 — 362 до н. е.) — давньогрецький полководець і державний діяч.
165 — Катон Молодший — Марк Порцій Катон (95 — 46 до н. е.) — завзятий римський республіканець, активний борець проти Цезаря.
166 — Дідім (63 — 10 до н. е.) — давньоримський коментатор Гомера.
167 — Євстафій (? — 1193) — візантійський коментатор Гомера.