Доходив він аж до вирія, куди небесні птиці злітаються на зимівлю; там він бачив, крий боже, яку тьму-темряву всякої, превсякої птиці, а між ними таких здоровенних індиків, неначе добрі бики. А йдучи туди, довелось йому побачить і тих навіжених людей, що моляться до вогню, і тих, що крутяться, як оглашенні; так як ото побачив ті вогні, із-під землі горящі, то задумав був спалить у тих вогнях свою торбу з головами, так ні, не згоріла гемонська торба, тільки почищала та набралась нехтяного духу. Після того вже був він у Русалимі. Дуже молився і благав у Христового гроба за свої претяжкії гріхи; тільки козацька його натура не витерпіла: там він надавав стусанів тим туркам, що розпихають людей у храмі божому і коло Христового гроба, та й вони його таки товкли і тріпали, та нічого не зробили, а тільки казали собі по-турецьки: "отеє, мабуть, руська сила!" Купався Марко з торбою і в річці Йордані. А звідтіля повертав і в той край, де живуть усе чорні люди, котрі прозиваються арабами. Плентався і по тій землі, де вже ото край світа і де люди ходять, як мати народила. Заносило його і туди кудись, де і літом, і в жнива все зима та морози та ледяні гори, а ведмеді, як сніг, білі. Бог його зна, що й робиться у тій землі, де не видко й землі. Марко недовго там і був, бо його таки добре пробирав страшенний мороз і лиха година. Де вже він не був, і чого він на світі не бачив! Усюди і по всіх усюдах…
Наших дідів діди, а тих дідів та ще діди — отеє усе розказували про Марка проклятого. Казали ще і от що: Марко після того всього забравсь у цесарську землю, де живуть таки наші руські люди. Там він по одежі став такий кумедний, що хто його зна як і розказать і як оповідать. У німецькій синій куртці, штани на ньому без очкура і матні, вузькі та ще збоку мідними гудзиками пообшивані; кожух носить навиворіт, шерстю поверх; біле волосся аж плечі накрива, довгі вуса коромислом стирчать, а на голові бриль — як та здоровенна лопушина. Зовсім став чудний, неначе той піджарений цесарець або голодрабий лях з галицької землі. Він дуже лає і напада на тих руських людей, котрі відчахнулись від нашої православної віри і повернули в гемонську унію та в католицьку віру, і тих, що побратались з ляхами, а про своїх руських людей і забули. Там вони зовсім зашолудивіли, бо набрались пранцюватого духу і стали єретичного сина синами.
Стародавні люди верзли ще і таке начебто яку нісенітницю, про Марка: що він шукає десь за границею того віковічного Жида, котрий од самого розпинання Христа ходить по всьому світу та з нечистою силою збирає і зносить жидам гроші. Хоче, бач, Марко запопасти його і дать йому доброї прочуханки, щоб він навчив своїх заграничних жидів, а не наших, по правді на світі жити, а не все займаться шинкарством та всяким обманством. Бо скільки Марко не вештався по світу божому, а ніде не бачив, щоб жид був яким-небудь хліборобом і щоб хоч би зерно хліба з'їв од своїх робочих у степу рук, або збудував хату, або зробив колесо, або полагодив його, або був ковалем; а то, нічогісінько того не роблячи, джиркочуть тільки та дурять людей хрещених та обманством добувають гроші і живуть собі панами. Уже цигани луччий від їх народ; хоч вони і добрі брехачі, а жінки їхні ворожки, та все-таки деякою роботою займаються: ковалюють та кіньми менджують, а в панство не лізуть, ні…
І ходе Марко по світі з своєю преважкою торбою і з своєю пекельною нудьгою. І буде отак ходить до самого страшного суду, поки всім живим і мертвим не буде сказано по писанію — амінь.
________________________________________
notes
Примітки
1
Так прозивались запорозькі шапки, бо були обложені хутром з кабарди.
2
Коротка гвинтівка (приміт. авт.).
3
Волоцюга.
4
Постоли з шкуратка (приміт. авт.).
5
Невеличка гадюка, що лазить по деревах і обмотується кругом вітей (приміт. авт.).
6
Поздоровлення (пол.).
7
Спробувати сили.
8
Місце нижче потилиці.
9
Схвилювався від несподіванки, злякався.
10
Коса на голові, складена вінком.
11
Ляща.
12
Наостанок, востаннє.
13
Легендарна країна сонця в народних переказах; південь.
14
Угорське вино (пол.).
15
Рукопашний бій без зброї, навкулачки (пріміт. авт.).
16
Ad majorem dec gloriam (приміт. авт.).
17
Монастирі (пол.).
18
Старовинна зброя, щось на зразок булави.
19
Ісаія Копинський був згодом митрополитом Київським (приміт. авт.).
20
Кляті.
21
Галереями.
22
Флігелі.
23
Слабовитого, хирлявого (пол.).
24
В срібних латах.
25
Ласощів.
26
Шабля.
27
Лице.
28
Легко (пол.).
29
Жарти.
30
Марево.
31
Так лаяли католики православних попів (приміт. авт.). (Плеха — від клеха).
32
Однокінному візку (глумлива назва).
33
Тут: правою рукою.
34
Церковну одправу, обідню (пол.).
35
Легендарний гетьман, який брав участь у Грюнвальдській битві 1410 р. між польсько-литовським військом і німецькими хрестоносцями.
36
Верхній жіночий одяг.
37
Оселя, садиба, житло.
38
Чубаті.
39
Чорта, диявола.
40
Той, що живе, ховається у Великому Лузі, розбійник.