Та ще майте на увазi, що ви воднораз перевiряєте при цьому, як ви стрiляєте.
Ви чудовий стрiлець, бо весь шрiт лягає якраз саме на тiм мiсцi, де тiльки-но була гагара.
Ви не промазали!
А це теж чого-небудь та варт!
А чи можна взагалi встрелити гагару?
Можна!
Ну, добре, — я вже вам одкрию цей секрет.
Бачите, в чiм рiч: гагара дуже спостережлива птиця.
I дуже гостроока, — бачить вона крокiв на сто так, як не можна бачить у найудосконаленiший бiнокль.
От вона плаває i нiби зовсiм на вас не звертає жодної уваги...
А насправдi одним оком аж просвердлює вас, всi вашi найменшi рухи.
I особливо пильно стежить за вашим пальцем, що на "собачцi" лежить.
I тiльки вiн натискує, — навiть ще тiльки ворухнеться, щоб натиснути "собачку", вона — хоп! i вже пiд водою.
А поринає вона, як блискавка!
Основне ваше завдання, щоб устрелить гагару, не дати їй помiтити, коли саме ви натискуєте "собачку".
Як це зробити?
Накрити курки картузом — не бачитимете мушки.
Робиться це так: ви становитесь до гагари спиною, нiби зовсiм не звертаючи на неї уваги, рушниця лежить у вас через плече, в лiвiй руцi у вас невеличке дзеркальце i ви через це дзеркальце нацiляєтесь.
Гагара думає, що ви пудритесь, чи взагалi туалетитесь.
А ви, через дзеркальце прицiлившись, — бабах!
— I єсть гагара!
Яка ж радiсть, що у вас в руках справжнiй Colymbus (Колiмбус), 75 сантиметрiв завдовжки, крило в нього 38 сантиметрiв, а хвiст — 6 сантиметрiв.
Ви зразу знiмайте з нього шкурку.
Їсти його не можна, бо вiн рибою сильно одгонить!
Але ж нiде так, як у гагарячiй шкурцi, не розплоджується мiль!
ЕКIПIРОВКА МИСЛИВЦЯ
"Без пристрою, — як каже народне прислiв'я, — й блохи не вб'єш".
Мисливець, як ми знаємо, блiх не полює, мисливець, коли вiн є справжнiй мисливець, — вiн полює левiв, перепiлок, тигрiв, зайцiв, бiлок, носорогiв, бекасiв, жирафiв, дупелiв, бiзонiв, качок, ведмедiв, гусей, тегерукiв i iнших звiрiв та птиць, ризикуючи в окремих випадках заполювати крокодила або слона.
Спробуйте забити слона або гiпопотама (вiн же бегемот) голими руками!
В нашiй коротенькiй розвiдцi ми не будемо говорити про те, як повинен екiпiруватися мисливець на слона або на крокодила, — це дуже складна штука, та й практично не дуже для нас потрiбна, бо слони й крокодили плодяться на "дуже суверенних" територiях, звiдки ось уже кiлька столiть виводяться iноземнi вiйська.
Поради нашi стосуватимуться мисливцiв, що полюють на територiї "вiд Кавказу до Алтаю, вiд Амуру до Днiпра..."
Два принципи повиннi керувати нами, коли ми екiпiруємось на полювання:
П е р ш и й: їдеш на день, бери хлiба на тиждень.
Д р у г и й: на величезнiй нашiй територiї сила рiзного звiра може трапитись, — вiд нiжної перепiлочки до страшного бурого ведмедя чи уссурiйського тигра.
До всього треба бути готовим, бо незручно буде, зустрiвши уссурiйського тигра, говорити йому:
— Не їж мене, голубчику, бо забув я з собою взяти жаканiвську кулю, я вийшов тiльки на качок i найбiльший у мене шрiт номер четвертий! Тепер уже, як їхатиму, вiзьму й кулi на тебе, а сьогоднi не бий люто хвостом, а йди собi з богом, пошукай краще марала! Маралом, голубчику, i поснiдаєш!
Тигр може не послухати вас i вами поснiдати.
Ще раз пiдкреслюємо: на полюваннi треба бути готовим до всього, щоб потiм не жалкувати.
Приготувавши рушницю з твердим футляром, бо в м'якому її можна в дорозi пошкодити, ви, розумiється, одкладаєте набої, набитi рiзнокалiберним шротом, щоб було чим бити i бекаса, i тигра.
Двадцять чотири набої ви кладете в патронташ (не забудьте, отже, патронташа), а решту, штук так 500 — 600, ви складаєте в спецiальний для набоїв ящик, оббитий непромокальним брезентом або шкiрою.
Без шомпола з рiзними щiточками й ганчiрочками (чистити рушницю), флаконом рушничного масла (мастити рушницю) виїздити не можна, бо рушницю пiсля пострiлу обов'язково треба чистити.
Покладiть обов'язково екстрактора, бо набiй у стволi може застряти, i без екстрактора ви його не витягнете.
Ну, з рушницею, здається, все...
Да, — бiнокль не забудьте, щоб можна було здалека наглядiти дичину, i компас, щоб не заблудитися.
Що треба мисливцевi брати для транспортування додому забитої дичини?
Коли ви їдете полювати птицю, берiть для неї сiтку (це-для бекасiв).
Сiтка — це та ж сама широко розповсюджена серед населення "авоська", тiльки вiдповiдним способом реконструйована.
Для качок потрiбнi — тороки чи, як їх iще називають, "удавки" — коротенькi ремiнчики з кiльцем на кiнцi — робити петлю. В ту петлю просувається качача голова, петля зашморгується, й качка гордо висить у вас бiля пояса.
На вовка ви берете з собою тачку, краще з колесами на шарикопiдшипниках — легше везти. Для ведмедя чи лося — тритонку.
Цi всi речi для дичини ви берете, коли їдете полювати па день-два...
Коли ж передбачається полювання тривале — два тижнi чи мiсяць, — обов'язково берiть з собою невеличкий льодник, де зберiгатимете дичину до того часу, коли будете її вже чи солити, чи коптити. Отже, значить, не забудьте взяти з собою бочку для солоної дичини i кiлька ящикiв для копченої.
Як солити й коптити дичину, — прочитайте про це перед полюванням у вiдповiдних пiдручниках, бо це в план нашої розвiдки не входить.
О д е ж а. Штани й куртка, кепка чи капелюха — це зрозумiло. Чоботи — двi пари: однi чоботи шкiрянi — ходити по сухому, другi чоботи гумовi — ходити по мокрому. Взимку до двох пар чобiт беруться ще й повстяники. Плащ-палатка. Для полювання взимку — бiлий халат, для полювання влiтку — зелений халат, для полювання восени — кiлька халатiв рiзного кольору, залежно вiд того, де полюватимете, чи на полi, чи в лiсi, чи на лузi.
Все це, як ви вже й самi догадуєтесь, потрiбно для маскування.
Спальний мiшок — спати.
Рукавицi, щоб руки не мерзли.
Накомарник, щоб комарi не кусали.
Коли ж ви не побажаєте тягти з собою спальний мiшок та накомарник, вiзьмiть iз собою невеличкий розбiрний мисливський будиночок, з розкладним лiжком — дуже зручна штука: i виспатись єсть де, i негоду перебути єсть де.
Щоправда, можна збудувати замiсть розбiрного будиночка звичайнiсiнький курiнь, але тодi вiзьмiть iз собою метрiв з десяток непромокальної матерiї покрити зверху курiнь, щоб пiд час дощу курiнь не протiкав.