– Зачекайте хвилинку, – попросила вона. – Я повинна перевірити це на комп'ютері.
Скільки ж там може бути? Двадцять тисяч, п'ятдесят тисяч доларів? Сто тисяч доларів? Двадцять тисяч. А ще одинадцять тисяч – у спальному мішку, ї я можу стати дуже заможним!
– Містер Бах? – озвалася бухгалтерка.
– Так, пані.
– На вашому рахунку один мільйон триста дев'яносто сім тисяч сорок п'ять доларів і шістдесят вісім центів.
Запала тривала пауза.
– Ви впевнені? – перепитав я.
– Так, пане, – трохи коротша пауза. – Це усе, пане?
Я довго мовчав, тоді промимрив:
– Гм?.. Еге. Так. Дякую.
У кіно, коли відбувається телефонна розмова й хтось із співбесідників кладе трубку, на другому кінці дроту лунають часті гудки. А в реальному житті, коли співбесідник припиняє розмову, телефон просто замовкає, та й годі. І настає безнадійна тиша. Вона триватиме, хоч би скільки ви тримали трубку.
ЧОТИРИ
Зрештою я повісив слухавку, підхопив спальний мішок і подався далі.
З вами, напевно, буває таке, коли ви, щойно переглянувши захоплюючий, майстерно знятий фільм з добрим сценарієм і чудовими акторами, виходите з кінотеатру задоволені з себе й думаєте, що творці фільму заробили купу грошей? Сподіваєтесь, актори й режисер заробили мільйон доларів за те, що створили, за те, що сьогодні дали вам? І вертаєтеся, щоб знову подивитись фільм. Ви раді відчувати себе маленькою часткою системи, яка винагороджує цих людей кожним придбаним квитком... Актори, яких бачите на екрані, отримують двадцять центів саме з цього долара, який ви подаєте у віконечко каси; за рахунок одного тільки вашого квитка вони можуть купити собі морозиво на будь-який смак!
Моменти розкошів у мистецтві, в книжках, кінофільмах, у танцях тим і приємні, що в променях слави ми бачимо самих себе.
Купуючи книжку чи квиток, тим самим висловлюємо своє захоплення, дякуємо за добре виконану роботу. Відчуваємо задоволення, коли фільм або книжка, які нам полюбились, потрапляють до списку бестселерів.
Але щоб мені аж мільйон доларів? Несподівано я зрозумів, що означає опинитися по той бік дарунка, який я отримував від багатьох письменників одтоді, коли вперше для самого себе озвучив назву дитячої книжки: "Бембі, Фе-лікс Сол-тен".
Я почувався так, як почуває себе людина, що захоплюється серфінгом, коли відпочиває на своїй дошці серед хвиль. Раптово звідкись підіймається велетенський заряд енергії, підносить людину, не запитавши, чи вона до цього готова, а від носу дошки, від її середини, а потім і від корми злітає водяний пил. Ця глибинна сила підхоплює плавця, а зустрічний вітер розтягає його губи в усмішку.
Коли твою книжку прочитало багато людей, справді дух перехоплює. Але коли несешся на гребені гігантської хвилі, можна й забути, що без неабиякої майстерності з тобою може приключится ще одна несподіванка: тебе може накрити хвиля.
П'ЯТЬ
Я перейшов вулицю, запитав в аптеці, як потрапити туди, де є те, що мені необхідно, пройшов, попри всі вказівки ("ви їх обов'язково помітите"), вздовж вулиці Лейк-Робертс, затінком старих дерев, порослих іспанським мохом, до меморіальної бібліотеки Ґледіс Гетчінсон.
Усі необхідні знання ми можемо отримати з книжок. Почитаєш, уважно вивчиш, трохи повправляєшся – й ось ти вже зі знанням справи кидаєш ножі, лагодиш автомобілі, розмовляєш на есперанто, як рідною мовою.
Досить торкнутися книжок Невіла Шюта, щоб зрозуміти, що це – закодовані голограми порядної людини: "Опікун з інструментального цеху", "Райдуга й троянда". Автор уписав тебе таким, як він є, в кожну сторінку й у затишному куточку бібліотеки, якщо маєш бажання, можеш звірити своє життя з його особистістю.
Прохолодний затишок великої кімнати, стіни з книжок. Я відчував, як вони тремтять від нетерпіння мене навчати. А я не міг дочекатися хвилі, коли вхоплю до рук книжку під назвою "Коли ви отримали мільйон доларів!"
Хоч як це дивно, такої книжки в каталозі не знайшлося. Я переглянув усі картки на "коли", "мільйон". Нічого. На той випадок, якщо б книжка називалася "Що робити, коли ви несподівано забагатіли", я перевірив слова "що", "забагатіти" й "несподівано".
Спробував скористатися й іншими джерелами. З каталога "Книги в друці" дізнався: моя проблема полягає не в тому, що цієї книжки бракує в бібліотеці, – справа в тому, що такої книжки ще не написано.
Це неможливо, подумав я. Нехай я забагатів, але таке траплялося й іншим людям, отож хтось мав би написати таку книжку. Не про акції, облігації та банки. Не про ці речі мені хотілося дізнатись, а про те, що я мав би відчувати, про нові можливості, про маленькі нещастя, що чигають на мене й гарчать, про великі катастрофи, які, наче стерв'ятники, саме зараз обирають мене жертвою. Будь ласка, підкажіть мені хтось, що ж його чинити.
В каталозі жодної відповіді.
– Вибачте, пані... – сказав я.
– Що, добродію?
Я прохально всміхнувся. Ще з часу, коли навчавсь у четвертому класі, мені доводилося бачити штамп для проставлення дати, який кріпивсь на звичайному олівці, й ось зараз я його бачу в неї у руках, із сьогоднішньою датою.
– Мені потрібна книжка про те, як бути багатим. Не стати, а саме – бути багатим. Тобто, що треба робити, коли отримуєш багацько грошей. Чи можете запропонувати?..
Зрозуміло, вона звикла до дивних прохань. А може, моє прохання не було аж таким дивним... Цитрусові королі, баронеси-землевласниці, новоспечені мільйонери, – такого добра у Флориді було досхочу.
Випнуті вилиці, карі очі, волосся падає на плечі хвилями чорного шоколаду. Ділова, стримана в розмові з незнайомими людьми.
Слухаючи мене, вона пильно дивилася, потім звела очі вгору й трохи ліворуч. Так ми дивимося, коли згадуємо щось забуте. Вгору ж і праворуч (я читав про це) дивимося, коли намагаємось придумати щось нове.
– Не можу згадати... – сказала жінка. – Чому б не переглянути біографії заможних людей? Маємо чимало книжок про Кеннеді, Рокфеллера. Маємо й книжку "Заможні та надзаможні".
– Не думаю, що це саме те, що мені потрібно. А немає чогось на зразок "Як упоратися з несподіваним багатством?".
Вона з поважним виглядом похитала головою й замислилася. Цікаво, чи всі люди стають гарними, коли замислюються?