— Так от, друзі мої, — на закінчення сказав Жан, — як оцей димок, розвіялася наша мільярдерська ілюзія. Але треба-таки бути справедливими: не міг же справді Стовер згодитись віддати свої мільярди, зароблені його власними руками і його генієм, якимсь неробам, ледарям-робітникам, які тільки й знають, що їздити по Парижах, жити по палацах, розкошувати. Розуміється, ніякі серйозні, ділові не то що мільярдери, а й прості, скромні, чесні мільйонери на таку несправедливість не згодяться. Вони волітимуть з честю загинути під вибухами бомб на своїх мільйонах, аніж прийняти цю наївну, образливу і шкідливу для всього людства річ.
— Ну, добре, — не витримала далі Матільда, — хай колектократія — це дитяча наївність, нереальність, шкідливість. А що ж вони пропонують? Атлантичний союз? Европейську федерацію? Озброїтись до зубів, наставити на СССР оту зброю і думати, що він злякається і не посміє нападати? І так ці два табори стоятимуть один проти одного роками чи десятиріччями з наставленою зброєю? І це плян серйозний, реальний політичний? Страшно заспокійливий, розумний і дуже корисний для людства?
І ніби попереджаючи евентуальну відповідь, вона поспішила додати:
— Так, я знаю, не в Стоверах річ, не в генеральному штабі капіталізму, а в його армії. Коли, мовляв, армія пройметься розумінням дійсної шкідливости такої стратегії свого штабу, вона натисне на нього і примусить його змінити її й, може, згодитись на нашу. Добре, припустімо, що ідея колектократії на Заході зробить свою дію. А на Сході? Хто посміє натискувати на генеральний штаб його? Як ідея колектократії проб'є залізну заслону? Хто там буде рішати? Громадська опінія? Народ? Чи купка людей у Кремлі, безвідповідальна і безконтрольна? І противники колектократії будуть нам казати: ви — аґенти сталінізму, ви його схована підривна команда. Ви хочете нас роззброїти, послабити і поки цього доб'єтесь, тоді ваш СССР на нас нападе і знищить. Що ми можемо їм відповісти?
Жан мовчав — він хотів послухати відповідь Жака. Жак це зрозумів. Він вийняв із кишені свого бльокно-тика, поклав його перед собою, вийняв із рота люльку і сказав до Матільди:
— Відповідь наша буде проста, Тіль. Коли в нас настане хоч часткова, хоч початкова колектократія, то СССР уже не матиме сили на вас напасти.
— Чому так?! — здивовано скрикнула Матільда, і навіть Жан пильніше подивився на Жака.
— Дуже просто. Сила СССР не тільки в його арміях, там у нього, а ще в його так званих п'ятих колонах на
Заході, себто в комуністичних партіях, у синдикатах, у прихильниках усякого роду. Правда?
— Ну, припустімо.
— Яка роля п'ятої колони? Підкреслювати дефекти капіталізму, розхитувати його систему, посилювати його протиріччя, викликати всякими способами невдоволення, бунти, страйки, сутички, створити неможливість існування в хаосі капіталізму, провадити холодну війну? Так? Ми це з тобою, Матільдо, трохи знаємо, на цю тему ми з тобою не раз для себе балакали. Добре. Припустімо, що в нас у нашому законодавчому органі проведено закон про участь робітників у прибутках і управлінні підприємствами. Чи могли б тоді робітники йти за п'ятою колоною? Чи схотіли б вони вносити отой розлад у господарчу машину, яка почала б ставати їхньою? Ясно, що наш пролетаріят на це не пішов би, він волів би іншим, не московським, способом робити революцію. А коли так, то всякий вплив і сила п'ятої колони в нас упала б до нуля. А без п'ятої колони Кремль не відважився б на напад. Отже, виходить, що колектократія — це найкращий засіб проти війни гарячої чи холодної. А ще далі було б таке: яка б не була товста і страшна залізна заслона, а й крізь неї пробилась би чутка про колектократію на Заході, про розвиток господарства на нових підвалинах, про добробут народів, про свободу, радість життя тут, у нас І ясно, що режим диктатури, терору, каторги, страху ніколи не зміг би створити такого стану в СССР і що народи його почали б жагуче бажати такого ладу, як у колектократії, І так чи так, раніше чи пізніше, а його народи примусили б Кремль здати позиції і піти до димісії. Буржуазні політики кажуть: треба, щоб у нас, на Заході, настав добробут, тоді комунізм не матиме сили. Правильно! Так само вони кажуть, що для цього допомоги Америки не досить, що треба ще інтенсивної праці самого населення. Правильно! Але як створити оту інтенсивну, продуктивну працю, як створити отой добробут? Отут вони відповіді не мають. Тут вони мають вічну проблему цін, платні, страйків, бунтів, розладу сил. Не має її і Москва, вона страйків, правда, не має, але має на них револьвер, каторгу, "кнут", які ще шкідливіші за страйки. Відповідь матиме тільки колектократія, в якої не буде ні страйків, ні каторги, а тільки товариськість, погодження, добробут і мир як у середині кожної країни, так і між народами. І, розуміється, на кожній вулиці за це пам'ятник Жанові.
Всі зясміялись, і сміх одразу здув напруження. Після того Жак розкрив свого бльокнотика і, дивлячись у нього, почав знову:
— Відмову Стовера легко було передбачити. Розуміється, Стоверів не треба випускати з уваги, але наша головна акція має полягати в пропаганді серед армій Стоверів, без натиску яких Стовери ніколи не зрозуміють колектократії. А ця пропаганда — тяжка, складна і довга робота. Отже, її треба робити з великою економією сил, себто з точною організацією. Ось тут я намітив загальну схему. Ми повинні скласти декілька бригад. Кожна повинна мати свій фах. Літературна бригада, її фах: а) статті, б) брошури, в) книги, г) реферати. Фінансова бригада, її фах — мобілізація фінансових засобів: а) самооподаткування, б) збирання податків у капіталістів...
— В, г, ґ і так далі, і так далі! — весело закричала Матільда. — Браво, Жако! Ми віримо. Я вношу пропозицію: доручити Жако виробити точну, детальну схему нашої роботи і подати на розгляд загального зібрання якнайшвидше. Згода?
— Цілковита! — сказав Жан. — А поки що я пропоную зо свого боку таке. Поки ми не зможемо виступити ширшим фронтом і з певним озброєнням, не робити ніяких партизанських виступів. Хай підготовка кадрів і зброї (людей, грошей, статтів, книг, доповідів і таке інше) забере якийсь час, місяць, два, хай три, це — нічого. Аби ми могли потім виступити одночасно і з певним шумом у різних місцях: у парляменті, в пресі, в науці, на мітингах, на рефератах, у літературі. Правильно?