Олексій Корнієнко

Страница 125 из 131

Чайковский Андрей

Отець Ісаія посумнів... 1

— Так воно не так сталось, як я собі думав. Чорні хмари лиш розступились, та не розійшлись...

Вже пізнім вечором вийшов гетьман з лаври.

На вулиці стрінув гурток людей, який скупчився довкруги сліпого кобзаря.

Кобзар співав:

Та не буде лучче,

Та не буде краще,

Як на нашій Україні:

Що немає жида,

Що не буде ляха.

Не буде унії.

ПРИМІТКИ

"Олексій Корнієнко". Повість (а точніше, за видовими ознаками — роман) — один з багатьох історичних творів Андрія Чайковського, написаний у 1924—1928 рр. "Писалось мені так, ніби я тоді жив і бачив це все перед своїми очима. Картини мінялись, з'являлися нові люди — а я знав про них майже все: вигадувати довелося зовсім мало" ',— зізнавався згодом письменник.

Очевидно, величезна підготовча робота передувала створенню повісті. Вивчення літописів і архівних джерел, праць М. Драгоманова, М. Костомарова, П. Куліша, М. Маркевича, О. Єфименко, М. Гру-шевського, М. Комарова, С Єфремова, російських і польських авторів,— величезного багатства художньої й фольклорної літератури — все це дало письменнику можливість розібратися в історії Хмельниччини, тривалій національно-визвольній боротьбі українського народу.

Цілком припустимо, що А. Чайковський обрав цю тему не випадково. Через неї він міг більш об'єктивно заінтерпретувати історичні події І пол. XVII ст., а відтак спростувати наклепи і перекручення в змалюванні їх рядом тогочасних письменників і вчених, зокрема Г. Сенкеви-чем, М. Бантиш-Каменським, А. Скальковським, М. Карамзіним та ін.

Аналізуючи причини постійних війн за Україну, А. Чайковський показав, що причиною їх була сама земля, її розміщення в Європі, країна, багата природою, своїми невичерпними ресурсами, працелюбними людьми. Цим вона" притягала до себе численних ворогів, у цьому її споконвічне нещастя. Письменник подає у різних обставинах народ України — не лише гноблений та принижений, а й народ-силу, з якою не можна не рахуватися. Чи не тому, опублікувавши повість трьома книгами в 1926—1929 рр., він так і не спромігся більше перевидати її в умовах польсько-шляхетського режиму в Західній Україні: на заваді стояла цензура.

Не перевидавалася повість "Олексій Корнієнко" і в радянський час: твори письменника були-бо фактично заборонені.

Нині повість друкується за виданням: Чайковський А. Олексій Корнієнко. Іст. повість.— Львів: Накладом книгарні Наук, т-ва ім. Шевченка, 1926.— І ч.; 1928.— II ч., 1929.— III ч.

Слова, а також іншомовні назви чи вирази пояснюються в посторінкових виносках. Історичні події, особи, назви коментуються в примітках.

В кінці книги подається пояснення мало— чи рідковживаних, діалектних слів.

І Чайковський Микола. Спогади про батька, с. 7.

Лексичні, фразеологічні, фонетичні особливості авторської мрви в повісті збережено.

Передмова

Немезіда — у грецькій міфології богиня, що карає за порушення встановленого порядку речей (за надмірне щастя, за надмірні гордощі тощо). Пізніше вона стала богинею відплати. У переносному значенні — доля, відплата.

Кромвель Олівер (1599—1658) —діяч англійської буржуазної революції XVII ст., лідер партії індепендентів, організатор і керівник парламентської армії, яка перемогла роялістів у 1-й (1642—1646) і 2-й (1648) громадянських війнах, наслідком чого було проголошення Англії республікою. Разом з тим Кромвель жорстоко розправлявся з демократичними рухами, а у 1653 р. встановив особисту диктатуру — протекторат в Англії.

Сенкевич Генрік (1846—1916)—польський письменник, автор історичних романів: трилогії "Вогнем і мечем", "Потоп", "Пан Воло-дийовський", "Хрестоносці" та ін. У першому з них Г. Сенкевич необ'єктивно змалював національно-визвольну боротьбу українського народу 1648—1654 рр.

Частина перша

Київська академія (Києво-Могилянська академія) — перша вища школа і визначний культурно-освітній центр (по суті університет) на Україні. Створена в 1632 р. в результаті злиття Київської братської школи (заснованої 1615 р.) з лаврською школою (заснованою 1631 р.). З 1633 по 1701 рік називалась Києво-братською колегією, або Киево-Могилянською колегією на честь свого протектора митрополита Петра Могили, з 1701 р.— Київською академією (за традицією її інколи називали Киево-Могилянською академією). В ній навчалось багато людей, які згодом стали визначними вченими, політичними і військовими діячами. Існувала до 1817 р.

Могила Петро Семеонович (1597—1647)—церковний і культурно-освітній діяч на Україні в І пол. XVII ст., митрополит Київський і Галицький, засновник Киево-Могилянської колегії.

Вишневецький Ярема (Іеремія), (1612—1651) —український магнат, князь, походив з старовинного українського козацького роду. Володів великими маєтками на Україні, зокрема на Полтавщині. У 1631 р. прийняв католицтво. Під час народно-визвольної війни 1648—1654 рр. чинив жорстокі розправи над повстанцями.

Конецпольський Станіслав (1591—1646) —польський магнат, коронний гетьман (1632—1646). З 1623 р. очолював польсько-шляхетське військо на Україні. Намагався підкорити Україну шляхом підкупу української козацької старшини. Люто розправлявся з учасниками визвольної боротьби. З його наказу в 1635 р. було збудовано на Дніпрі фортецю Кодак з метою нагляду за діями козаків та щоб ізолювати Запорозьку Січ від України.

Коронний гетьман — головнокомандуючий всіма військами у феодальній Польщі. Заступником коронного гетьмана був гетьман польний, який призначався на час військових походів.

...від першого удару поклав вуха по собі...— тут: у значенні примирився.

"Здрайцецкий напад" — зрадницький, розбійницький напад (здрай-ця — зрадник, розбійник, бандит (пол.).

...по актах гродських розмазувати...—тут— по міських судах розносити.

...під омофором святої Покрови..г— під захистом святої Покрови. (Омофор — частина вбрання сановної особи. Тут: покривало, захист).

Свята Покрова — церковне свято "покрова святої богородиці". Відзначається 1 жовтня за старим стилем, 14 жовтня за новим.

Віфліємська зірка... Віфлієм — місце народження Ісуса Христа. В день його народження над Віфліємом, згідно з Біблією, загорілась зірка.

Канцлер — особа, що в середньовіччі при дворі монарха займала високі посади (начальника канцелярії, охоронця державної печатки тощо). Канцлер Оссолінський Єжи (1595—1650) — видатний державний діяч старої Польщі.