Але папонька сказав, щоб ми розійшлись і дихали, а ти як дихаєш? Я з тобою розійшлась, а ти як? (Погукала). Папонько! Папонько! Христонька не хоче розходитись!..
Христонька (погрозливо черк-черк). Пам'ятай же ще раз, ідійотко, і це вже востаннє!.. (Пішла).
Охтисонька. Ще раз од ідійотки чую і теж востаннє!.. (До Кирпатенка). Не звертайте, П'єре, на неї уваги, бо я перша ще вчора надумала подякувати. Я вийшла в садок і думала, думала, як я вам подякую. Я подумала так. Скажу: "Милий П'єре, ви спасли папоньку, я хочу подякувати вам". А Христонька підслухала, як я думала. Вона у нас взагалі любить підслухувати. Мовчить, її не чути, а сама все, все підслухує.
Кирпатенко. Як же ви хочете мені подякувати?
Охтисонька. Як? (Стала в позу дякувальнщі). Милий П'єре!..
Кирпатенко. А далі?
Охтисонька. Ви спасли папоньку.
Кирпатенко. Далі?
Охтисонька. Можна вам подякувати?
Кирпатенко (простягти руки). Ну?..
Охтисонька. Дякую вам.
Кирпатенко. І все?
Охтисонька. А як би ви хотіли?
Кирпатенко. Як? (Узяв її за руки і тільки зібрався поцілувати, як тут...).
4
З'явилася Устонька і промовила:
— Милий П'єре! Ви спасли папоньку. Я прийшла подякувати вам за це. Я прийшла подякувати ніби з порожніми руками, але коли придивитесь, то я принесла мою руку для вас і серце... Звичайно, я знаю, що я найстарша за всіх, але знайте, П'єре, що я така, яка й була. А коли я така, яка й була, то й далі буду така, а Настонька, Пистонька, Христонька, Хростонька, Онисонька й Охтисонька уже не такі, які були, і через те скоріше за мене постаріються.
Охтисонька. Нічого подібного! Я теж яка була, така й є і буду!
Устонька. Крім того, я перша в домі помічниця і варю каву, як ніхто.
Охтисонька. Ая ще краще варитиму!
Устонька. Крім того, я можу зарізати курку, а Настонька, Пистонька, Христонька, Хростонька, Онисонька й особливо ти, Охтисонько, ще й досі боїшся. Крім того, я дуже скромна, кажуть мамонька, бо все одно, сказали допіру вони, перша з нашого дому вийду заміж я! (7 пішла).
Охтисонька. Нічого подібного! П'єре! Не звертайте на неї уваги. Вона зовсім не скромна. Вона як спить, то скрегоче зубами. Крім того, вона підмощує собі бюст...
Кирпатенко. Всю мою увагу я оддав уже вам, милая Охтисонько, і тому не бачу нікого, крім вас, і нічого більше, крім вас. Ви притягли мою увагу, як магніт залізо. Мене, терориста-есера, тягне до вас, як дитину до материного бюста... (Узявши її за руку, потяг до себе).
Охтисонька (раптом пальчиком). Цс-с-с!..
Кирпатенко (пошепки). Знов хтось іде?
Охтисонька. Комар! На вас хоче сісти той комар! (Прогнала комара і погналась за ним). Ловіть його! Убийте його, милий есере П'єре.
Кирпатенко женеться за комаром, але ловить її. Пригортає до себе. Тільки хотів поцілувати...
5
Як тут набігла Настонька:
— Папонька дозволив співати старорежимних романсів і казати "ланове". Милий П'єре! Ви спасли па... (Побачивши Охтисоньку в обіймах). Ой... Невже ти вже?
Охтисонька. Що?
Настонька. Віддаєш усе, що пообіцяла?
Охтисонька. Нічого подібного! І як тобі не соромно! Це П'єр... учив мене дихати.
Настонька. А як я спитала у папоньки, чи можна вже співати наших романсів, а він як сказав — можна ще й "панове" казати, то я трохи не вмерла, що невже ж уже? А серце: так! Ій-богу, вже П'єр спас папоньку од революції, біжи мерщій, мерщій подякуй! Милий П'єре! Ви спасли папоньку, так?.. Я хочу вам подякувати. Мерсі... до гроба! І все, що обіцяла, теж до гроба... Навчіть і мене дихати, П'єре!
Кирпатенко. Ви й так дихаєте, як ковальськшї міх.
Настонька. Так? А я ще дужче вмію. Тільки щоб дужче вийшло, треба, щоб хто-небудь сказав мені про що-небудь тет-а-тет, милий П'єре. Про що-небудь! І тоді ви побачите, як я дихаю. (І сама вже засапала).
К и р п а т е н ко. Ні! Ні! Не треба! Вам краще личить дихати спокійно.
Настонька. Спокійно? Це так? (Дивиться на нього й дихає).
Кирпатенко. Ні! Ні! Спокійно треба! Тихіше! Дихайте нормально!
Настонька. Отак? (Затаїла дух, раптом істерично-ярливо). П'єре! Милий! Навчіть мейе дихати нормально!
Кирпатенко. Ху-ух! Нормально — це так... Та дихайте ви так, як завжди дихаєте, і ну вас!..
Охтисонька. Чого ти справді пристала? І як тобі не соромно так дихати? Не дихай так!
Настонька. А ти сама як дихаєш?
Охтисонька. Я дихаю так, як папонька наказав!
Настонька. Брешеш! Ти дихаєш не так, як папонька сказав. Ти дихаєш так, як не папонька сказав. Ти дур-ка, дуреля, дурепа!
6
Тут ніби вітром нагнало Хростоньку й Онисоньку.
Хростонька. Христька черка, забожилась, що помститься, ой, Охтисько! А Устуська мамоньці поскаржилась, що ти не даєш їй з П'єром дихати, ага! Милий П'єре! Ви спасли папоньку, так! Я хочу вам теж подякувати і щоб біля вас подихати, можна?
Онисонька. Можна? Біля вас щоб подихати, теж подякувати вам хочу я. Папоньку спасли ж ви, так? П'єре милий! З вами дихати усім Охтиська не дає, черка Христька, забожилася, що помститься, ой! А Устонька мамоньці поскаржилась уже, га?
Кирпатенко (не зна вже, що йому й казати). Хух! Будь ласка... Але я не вартий. Крім того, це вже чортзна-що виходить: скарги, чвари тощо. Замість того, щоб дихати і передихати тих, ви не даєте одна одній і мені вже дихати...
7
[Вбігла] Пистонька:
— Охтисонько, Настонько, Онисонько й Хростонько! Ви таке тут зчинили, що вас кличе папонька. Негайної
Охтисонька (на Настоньку). Ага!
Настонька (на Охтисоньку). Це тобі — ага!
Хростонька (на Онисоньку). І тобі!
240
Онисонька. Ні, тобі!
Пішли.
Пистонька (поспішаючись). П'єре! Я не можу без вас дихати. Кирпатенко. Себто?
Пистонька. Я просила, і ви спасли папоньку, але ви чомусь стримуєтесь далі і тільки снитесь мені. Як вам не соромно так стримуватись, мучити мене й себе! Милий П'єре! Годі! Я вже третю ніч не сплю, все жду на вас, жду, щоб ви приїхали візком уночі й щоб було тихо, тихо, аж коні щоб не дихали, і щоб нарешті ви украли мене і щодуху повезли непритомну на кладовище в церкву, а потому на край світу. То чого ви не їдете, скажіть? Ну, чого?
Кирпатенко. Я? На кладовище? На край світу? Візником? Вибачте, але це прогімназійні, чотирьохкласо-ві фантазії й химери. Туман, у якому заблудить найкращий візник. Ви доросла дівчина. Одкиньте все це, Пис-тонько!