Увійшовши до своєї кімнати, товариш Старк засвітив електрику й сів до столу. На столі він найшов кілька пакетів і дві телеграми. Прочитавши першу телеграму, він положив її в шухлядку і, засвистівши, промовив:
— От тобі й маєш!.. Ну, нічого! Гм!
Телеграма була від ЦК партії й такого змісту: "Негайно виїздіть до Харкова. Дістаєте нове призначення".
— От тобі й маєш, — підсвистував товариш Старк. — Ну, нічого!..
Але коли допіру щасливий секретар розтяв другу "блискавку" й прочитав її, руки йому затремтіли й він раптом зблід.
Друга телеграма була від дружини й такого змісту: "Негайно виїзди, Вова при смерті: попав під автомобіль".
…Степове містечко від Харкова за 600 кілометрів. Треба негайно їхати до Харкова й треба негайно поспішати до степового містечка. В Харкові важливі громадські справи, в містечкові умирає його єдиний, неповторний син.
Блідий товариш Старк взяв ручку, забив у перо атраменту й написав:
"Приїхати не можу, їду до Харкова, міцно поцілуй мого голубоокого сміхунчика".
Похитуючись, секретар покинув свій кабінет, мовчки обминув здивованого швейцара (швейцар подумав, що героїчний секретар підвипив) і вийшов на повітря. Він пішов у синю ніч і раптом звернув у провулок до поштамту.