...Сковорода умочить тут перо в чорнило й скаже:
Миэ^ш — назву
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, № 1197, арк. 1, 3)
<спить на дивані> <мертво хропе на дивані>
з свистом спить на дивані.
Пізно вночі притягсь він од коровниць,
які на скотному дворі живуть <самотпо> окремо
за оградою,
і п'яно реготався та верзякав.
Хотілось плюнути в лице йому <тоді> ф
і, захопивши < торбу свою> <свою торбу> торбу свою
з книжками,
тікать з монастиря цього огидного,
від гостювання недоречного,
від родича брудного, тупоумного—
<тікать, тікать!..> тікать, світ за очі тікать!..*
Та ось —
і як воно це сталось? —
<пересилив себе,>
на день ще залишивсь.
Сліди ж бо Огенії <десь тут> <десь повинні бути тут>
< відкрились тут> помітив своєї він,
помітив він <поза мо [пастирем] > *
<Ось тут за монастирем десь недалечко > *
Ось тут, біля поблизьких сел,*
у цім краю, неправдою поплутанім,
<Де> <десь> тут
побіля сел десь недалечко,
<у цій> <в цім закутку > <у цім закутку >
<ах,> <боже мій> — <десь> <тут!> *
<боже мій — сліди коханої ноги
найчистішої тут!> *
боже мій — тут! *
О кохання моє нещасливе!
<на одну лише мить появилось, як сон,
наповнило мене цілющим соком >
<на одну лише мить ти явилось, як вітер,
надуло мої паруси >
<на одну лише мить ти явилося раптом,
як буря,
надуло човна мого паруси
1 8НИКЛ0>
ти явилося раптом, як вихор.
надуло мої < філософські > паруси
і погнало <човна> по морю, погнало!..*
Човен мій <бурі вихор хилитає,
нагору підійма[є]> <бурею-вихорем хилитається >
від бурі хитається,
чи гребінь хвилі, чи безодня — не питається,
<на хвилі здіймало, у безодпю раптом [поринало] >
<на гребінь хвилі здіймало, у безодню
раптом [поринало] >
<одно тільки підкидається >
одно підкидається, одно підкидається...
<0 кохання моє над безоднями життя! >
О кохання моє нещасливе!
Невже ж <я знов не доторкнусь тебе?> <тебе я знов не
доторкнусь? > я знов тебе не доторкнусь?
Не доторкнусь устами келиха <того,>
в якому сік,
<в якому цілющий сік>
цілющий сік солодкий виноградний?
(ЦДЛМЛМ, ф. 464, оп. і, № 1197, арк 2)
ДОДАТКИ
ПЛАНИ І НОТАТКИ
[ALLEGRO GIOCOSO]
Рибний промисел
Литва 1770 р.
Польща Гайдамаччина ж як тоді?
Білорусь
Євреї
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, № 1186, арк. 1)
[GRAVE]
Гайдамаки складалися з —
бездомної голоти
наймитів
степових добичників
рибалок
торгівців (чумаки тощо)
(дехто втік з-під арешту в К[иево-] Щечерську] л[авру])
(Брамщик)
(ЦДАМЛМ, ф. 464, on. 1, Яв 1248, арк. 12)
1. Змінилось відношення до гайд[амаків] з боку Росії (через
Близ[ький] Схід). Бо Польща — нічого не варт [а], а от з Туреч-
чиною порвати — це...
2. Легенда про М[аксима] Зал[ізняка] і його загони.
3. < З-над > Чота Сем [єна] Неживого, після його арешту, роз-
порошилась на дрібніші загони.
(ЦДАМЛМ, ф. 464, on. 1, М 1248, арк. 12)
іскапала радост[ь]
древо вечности всегда зеленеет
бо:
Шиття само приходить
Ченці: сказано: да будет свет
Сковород [а]: Откуда же свет, когда светила созданы на 4-ый
день?
Це болото європейське преобразує в камінь
трикутник, квадрат — Пот [оп] Зм [нін], ст. 512.
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, № 1248, арк. 13)
ст. 516 внизу — сік твого серця
печаль цього миру подобно п'яному вину
вечная істина есть сладчайший муст і нектар
п'яні і слабі суть всі фігури без вічності
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, № 1248, арк. 13 зв.)
[RISOLUTO, "ДРУГЕ ВИДІННЯ СКОВОРОДИ. НА ГОРІ.
ДИКО. ДАЛЕКО", "FINALE"]
Записки Азербайдж [анского] ун [иверситет] а
(про комуністичний] рух)
(ЦДАМЛМ, ф. 464, on. 1, № 1257, арк. 18)
Кажу — і спотикаюся об Вічність.
Ленін <об искусстве подниматься >
о восхожденії на гори
(ЦДАМЛМ, ф. 464, on. 1, JSft 1259, арк. 3)
Схід.— Бог. Початок.
Біблія не раз була джерелом розбрату.
Символ 46 вона шар земной покрила суевір'ям
(треба знищити суевір'я)
Пізнати Людину — пізн [ати] Бога.
Де ти, о Людино? (12)
Ищи, стучи в двери, мети хорошенько (59)
Не заграждай уст волу молотящу (52)
"Пастися будут вкуггь" (53) (54)
(ЦДАМЛМ, ф. 464, on. 1, JSfi 1261, арк. 1)
[НАД ДНІПРОМ]
За городищем, туди од боку, над нивою, над колосом, що з пе-
ребіжним блеском вітер його вилизував і кошлав, хилила спину
друга нива. І так тужно серпи ряхтіли в житі.
Л їм пригукував підгінчий з нагаєм.
[Збоку дописано олівцем:] <Сер> сцена IV
(Генія на ниві)
(ЦДАМЛМ, ф. 464, он. 1, № 1201, арк. 4)
Закричав Біснуватий з сусідньої гори,
як Прометей.
[Збоку дописано олівцем:] До 11-ї частини: див.
Кандід, ст. XXIII, наступає революція.
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, М 1201, арк. 5)
Нова наука ріжниться від старої тим, що вона заснована не
на спекуляції, а на обсервації, експерименті й матема-
тичному досліді.
Треба мені ще вистудіювати:
Астрономію (ранок 11-ї частини).
Географію (Київщини, Слобожанщини, Поділля, Воли-
ні, Чернігівщини, а також всесвітню).
Сектантство.
і тільки талалай, розрах [овуючи] на уд[ар] гр[ому]
< от-от ударить >
а < удар [у] > грому й не було
Тільки махнуло десь пужкою <на х[марах] >
і стьобнуло по хмарах...
Закрутився пісок
і з вітерцями —
Колючі брови: Глянь: чи < їдуть чумаки з сіллю > не їдуть чума-
ки із Криму з сіллю? чи не біжать купці через
Умань із Польщі? Дарма й <казать> кричать! За-
крито всі кордони — закрито. <А> Бо чого ж Січ
гуде, як не через це? Та й нам, міським ремісни-
кам, селянам,— ну що робить, скажи? ну що?
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, № 1201, арк. 10)
Пан узяв благословення] у Досифея.
Ск[оворода] хотів про Марію запитать, та...
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, № 1201, арк. 11)
До II частини
Арсеній Маціевич
Іван Вишенський