IV
Заспокоївши Цербера, приходячий обертається до третього, посліднього і головного входу, ведучого в підземні печери Сморгонської академії. Але заким здужає проповзнути крізь нього, зупиниться його око на великій чорній таблиці, прибитій над входом, на котрій красується квадратова пожовкла карта, завбільшки на всю таблицю. Уже сам матеріал, з котрого та карта зроблена, звертає на себе увагу ученого-старовинника: се не то староєгипетський папірус, не то римський пергамент, не то середньовічний папір. Але головна річ не карта, а те; що на ній написано. Тото письмо одне з найважливіших і найцікавіших пам’яток См[оргонської] акад[емії], а найзамітніше тим, що в нім удалося заслуженому автору сього письма відкрити першу велику наднатуральну закаменілість, а іменно: допотопний дух См[оргонської] ак[адемії]. Описання того цікавого і величественного продукту гал[ицько]-рут[енської] природи подам пізніше, а тепер подаю докладний і правдивий відпис самого документа, оскільки мені удалось перечитати дивовижні, а часто віком наднищені письмена.
"Сіе есть місто преб[иванія] медвідей.
Указаніє, како подобаєт бити входящу в обитель сіу.
I. Аще входящ медвідь будет, то входити єму со шумом, топотом і риканіїм веліїм, о єже знати і відати всякому, яко медвідь ідет.
II. Аще входящ не от рода медвіжя человік будет, то входити єму сострахом і трепетом і знающу, яко во пристанище медвіжеє входит.
III. Входити же такому человіку в молчанії і в тихолазіх і знающу, яко здісь обитель сна і успенія великаго, і бдящу, да не розбудить спящих, зане противозаконно...
IV. Входити же такому человіку со главою преклоненою і серцем сокрушеним і смиренієм велієм і, аще кого от медвідей будет позираяй і обижаяй єго, претерпіти всяческая, зане противящіїся і буйствующії ізгнани будуть вон со стидом і оскверненієм.
Указаніє о веществах, яже вносятся в обитель сіу.
I. Аще медвідь будет вносящ мед, пиво, вино і воду житія, сице зовомую горілку, іли же хліби, м’ясо і с’їсния вещества, то входити єму безпрепятственно, отдав должноє Керберу привратну.
II. Аще медвідь будет вносящ листи должнії, сице зовомії вексліє, іли же заставния карти, їли іния карти, то, показав Керберу, мимо ідет без препятствія.
III. Аще же медвідь вносящ будет книги, іли писанія іли ідеї превратния во обитель сіу, то Керберу привратну подобаєт такого медвідя со превратними веществи, ізбив предварительно одесную ланіту і ошуюю, связана привести к наставникам, ідіже наказан і посрамлен будет, а книги і писанія єго со ідеями і брошурами предани будут на поруганїє язиком сморгонським.
IV. Аще же обращен будет не медвіжя рода человік, вносящ таковия превратния вещества, то книги і ідеї єго предадутся поруганію Кербера, а мужа такова ізбити і посрамлена в ланіти і всю ізгнати от обители сей.
Указаніє, како подобаєт бити Керберу привратну.
I. Керберу привратну обители сей подобаєт бити неумолиму, неустрашиму і неуязвиму, да відаєт вся земля рутенськая, яко медвіжей обители блюститель єсть.
II. Всяк входящ і ісходящ не мимо ідет, дондеже не істрясти і не ізсмотрити Керберу вся порти і все платіє їх, аще ли превратноє, что не обрітаєтся; єлика аще возможет взимати от них во пінязіх, хлібіх і прочих приносимих, да взимаєт безвозмездно.
III. Со медвідьми обращатися Керберу благоволительно і умильно, да не нашедше, розтерзають єго.
IV. Со человіки і чужестранци обращатися Керберу подобаєт непочтительно і неблагоподобно, зане народ строптив єсть і да не ходят во обитель сіу".
Се вірна і докладна відпись того цікавого і важного документа, котрий, очевидячки, становить тільки одну частку більшої цілості. Для доповнення моєї описі додам, що під приведеними тут письменами находилася підпись, запевно якогось царя або праводателя, котрого, однако, я ніяк не міг прочитати. Судячи по грубих і незнаних карлючках того письма, я думаю, що воно походить з дуже давніх часів, коли ще люди ліпше вміли просадити другого на рожен або спекти у вогні, як підписати своє ім'я. Я настаю з цілов ученов повагою на тім, що тот підпис відноситься до часів ханаанських.
V
Як через перші два входи протискається чоловік у мимовільній дрожі і непевності, так при третім, по перечитанню наведеного документа, тоті симптоми переходять у цілковитий страх в товаристві дилькотання литок і холодного поту. Чоловік чує, що вступає в медвежі печери, де, помимо довголітнього дресування, звіряча дикість зовсім не злагіднена і де, крім того, само право приписує на нього, як чоловіка, дивитися косо, з вишкіреними зубами, обходитися з ним неблагоподобно, а в разі охоти "прогнати ізбитого і посрамленого зіло". Признаю сам, що тоті неприємні чуття збудилися при першім приході і в моїм серці, але се було тільки доти, доки, відкривши і розаналізувавши допотопного духа Сморгонської акад[емії], я не переконався о великій мудрості сеї установи. Головна признака того духа є: "Стій, не рушайся, а хочеш конче рушатися, то радше взад, як уперед!". А знаючи нахильність чоловічу до змін, до поступу і других того роду дурниць, зваживши заразом, що під їх впливом і медведі могли би по якімось часі збунтуватися і забагнуги зближення до людей, що, як сейчас побачимо, зовсім противне цілі їх дресування, побачимо ясно, що єдиний мудрий спосіб поступування в такім разі — не допустити в самім зачатку науки медведів до сходин з чоловічим родом.
В середині катакомбів на кождім кроці, на кождім поступі все пригадує, що се медвежа яма. На землі клапті соломи, запевно з берлога, стіни подряпувані межвежими кігтями, певно медведята герштикалися. Але дещо нагадує також, що се академія, — хоть тільки для медведів, а все-таки научний заклад. А нагадують се вікна, загратовані сильно залізними штабами (у декотрих навіть шиби є, тим цікавіші, що, судячи по їх подобі і роботі, можна віднести їх до часів майстерства єгипетського), ліхтарні, у котрих три рази до року світиться, і чорні таблички над дверима кождої клітки. Сесі загадочні таблички довго не давали мені спокою, бо я ніяк не міг доміркуватися, до чого або від чого вони? Правда, на кождій табличці було по кілька червоних печаток, однако ж, мимо найстаранніших студій, не мож було з них нічого вичитати, бо не мож було вважати їх ні письмом ієрогліфічним, ні ієратичним, ні клиновим. Доперва пізніше на одній такій табличці удалося мені відкрити велику квадратову карту, подібну до описаної карти при вході, записану від ніг до голови. Аж тоді я догадався, що на кождій табличці, над кождою кліткою була така сама карта, а медведі, в звичайнім вандалізмі, поздирали тоті карти і ужили їх на звісну потребу. Як же я врадувався, відкривши і прочитавши той преславний пам’ятник, і як пожалував, що медведяча дикість понищила прочі його копії, котрі могли б бути оздобами найславніших музеїв і бібліотек. Я подаю тут його докладну відпись і надіюсь, що зміст його до самого дна роз’яснить усю глибину галицької медведячої породи.