КОШОН. Ви щойно настільки влучно висловили мої думки, я б і сам краще не зумів. Жодна людина при здоровому глузді не заперечить і слова, що злетіло з ваших вуст. Додам тільки одне. Єресь невігласів, про яку ви щойно говорили, жахлива; її жах — як чума — полютує і мине, бо нормальні, розумні, грамотні люди, незважаючи на жодні заклики та спонукання, ніколи не приймуть ритуальної наготи,[37] кровозмішення, багатошлюбності тощо. Сьогодні ми зіткнулися з єрессю, що шириться поміж людей зовсім не слабоумних, а навпаки — найрозумніших, і що сильніший їхній розум, то завзятіша їхня єресь. Вона не спонукає до абсурдних крайнощів і чиста від плотської хіті, але вона також ставить особисте судження простого смертного вище багатолітньої мудрості та досвіду церкви. Голі божевільні чи гріхи Моава і Аммона[38] ніколи не зможуть похитнути священний храм католицького християнства. Однак його можуть зрадити зсередини і зруйнувати цією підступною єрессю, яку англійський командувач назвав протестантством.
АСЕСОРИ (пошепки). Протестантство! Про що це він? Новий вид єресі? Він казав, англійський командувач. Ви колись чули про протестантство?… (І так далі).
КОШОН (продовжуючи). Це нагадує мені… слова графа Ворика, коли він попереджав представників цивільного суду, якими можуть бути наслідки, якщо люди пожаліють Діву і визнають невинною.
КАПЕЛАН. З цього приводу вам нема чого боятися, мілорде. Під воротами стоїть вісімсот озброєних воїнів графа Ворика, які не дадуть їй вислизнути з наших англійських рук, навіть якщо все місто стане на її бік.
КОШОН (з претензією). Це і все? Ви не просите Бога наставити її на праведний путь розкаяння і спокутування свого гріха?
КАПЕЛАН. Для мене це не так важливо, але, звісно, я погоджуюся з вашим преосвященством.
КОШОН (сповнений презирства, облишає суперечку). Прошу всіх сідати.
ІНКВІЗИТОР. Нехай ведуть обвинувачувану.
ЛАДВЕНЮ (гукає). Обвинувачувана. Прошу привести обвинувачувану.
Вартовий, англійський солдат, вводить ЙОАННУ через арочні двері, що поза кріслом підсудного; на ногах у неї кайдани. З ними до зали входять і КАТ із помічниками. Вони підводять її до крісла підсудного, а самі, потому як зняли з неї кайдани, сідають позаду. Вона вбрана в чорний костюм пажа. Довге ув'язнення і чисельні допити лишили на ній свій слід, але її сильний дух на зламався. Вона абсолютно впевнено і спокійно, без жодного страху постає перед судом.
ІНКВІЗИТОР (лагідно). Сідай, Йоанно. (Вона сідає на крісло підсудного). Ти надто бліда сьогодні. Тобі зле?
ЙОАННА. Дуже дякую за турботу, мені не так уже й зле. Просто єпископ прислав мені коропа, то я і заслабла.
КОШОН. Мені надзвичайно прикро, я наказував перевіряти, щоб риба була свіжа.
ЙОАННА. Ви не бажали мені поганого, я знаю, просто ця риба не пішла мені. Англійці вже були подумали, що ви хотіли отруїти мене.
КОШОН, КАПЕЛАН (разом). Що? / Ні, мілорде.
ЙОАННА (веде далі). Тільки вони певні, що мене мають спалити як відьму, то покликали лікаря, щоб той вилікував мене, але йому не дозволили пустити з мене кров, бо ті дурні вірять, що з кров'ю з мене вийшло б і моє відьомство, тож він просто обзивав мене ганебними словами. Навіщо ви віддали мене в руки англійців? Я б мала бути в руках церкви. І для чого прикували мене до колоди? Боїтеся, що полечу від вас?
Д'ЕСТІВЕ (суворо). Жінко, тут запитання ставить суд, а не ти.
КУРСЕЛЬ. Коли тебе залишили неприкуту, чи не чинила ти спроби втечі, стрибнувши з вежі шістдесят футів заввишки? Якщо ти не можеш літати, як відьма, то як же тобі вдалося вижити?
ЙОАННА. Значить, вежа не була такою вже й високою, як ви кажете. З тих пір як ви почали питати мене про це, вона росте з кожним днем.
Д'ЕСТІВЕ. Для чого ти стрибала з вежі?
ЙОАННА. Звідки вам знати напевно, що я стрибала?
Д'ЕСТІВЕ. Тебе знайшли в рові. Для чого ти залишила вежу?
ЙОАННА. А для чого ще залишають в'язницю, коли з неї можна вибратись?
Д'ЕСТІВЕ. Отже, ти намагалась утекти?
ЙОАННА. Ясно, що так, і не перший раз, щоб ви знали. Якщо залишити двері клітки відчиненими, пташка вилетить.
Д'ЕСТІВЕ (підводиться). Це зізнання в єресі. Прошу суд взяти до уваги.
ЙОАННА. Це він називає єрессю? Я хіба єретичка, якщо пробувала втекти з в'язниці?
Д'ЕСТІВЕ. Безперечно. Якщо ти перебуваєш в руках церкви і навмисне намагаєшся втекти, це все одно, що ти втікаєш від церкви, відвертаєшся від неї, а це — єресь.
ЙОАННА. Яке безглуздя! Нема таких дурних, щоб так думали.
Д'ЕСТІВЕ. Ви чули, монсеньйоре? Ця жінка ганьбить мене під час виконання моїх обов'язків. (Він ображено сідає на своє крісло).
КОШОН. Йоанно, я вкотре попереджую тебе, такі нахабні відповіді до добра не доведуть.
ЙОАННА. Але ж ви самі говорите мені одні дурниці. Я буду відповідати по суті, коли ставитимуть питання по суті.
ІНКВІЗИТОР (втручаючись). Ми порушуємо порядок. Ви забуваєте, патроне, що офіційно засідання не відкрите. Вона може відповідати на питання тільки потому, як, поклавши руку на Євангеліє, присягнеться казати всю правду.
ЙОАННА. Ви це говорите мені щоразу. Повторюю знову, я скажу вам усе, що стосується цієї справи, та я не можу сказати всієї правди, Бог не дозволяє мені. А ви не розумієте, скільки вам не товчи. Є така стара приказка: на довгому язику можна й повіситися. Боюсь, що так і буде, і крім того, ми вже дев'ятий раз повертаємося до того самого. Я присягнусь сказати все, що можу, а на більше — ні.
КУРСЕЛЬ. Монсеньйоре, її треба піддати тортурам.
ІНКВІЗИТОР. Чуєш, Йоанно, ось що роблять з упертюхами. Тож думай, перш ніж отак відповідати… Їй показували знаряддя для тортур?
КАТ. Вони готові, монсеньйоре, і ми показували їй.
ЙОАННА. Вам не вдасться витягнути з мене бодай слово понад те, що я вже сказала, навіть якщо будете дерти мене на кусні, доки не віддерете тіло від душі. Що я ще можу такого сказати, щоб ви зрозуміли? Крім того, я не переношу болю і тільки-но ви почнете робити мені боляче, я бовкну перше, що спаде на думку, щоб тільки зупинити біль. А потім скажу, що то все було неправда. То яка ж тоді вам користь із тих тортур?
ЛАДВЕНЮ. Вона має рацію. Давайте відкладемо тортури і продовжимо.