ЙОАННА. По-вашому, благословенна св. Катерина — диявольський дух? Чи, може, св. Маргарита? Чи архангел Михаїл?
КУРСЕЛЬ. Звідки тобі знати, що цей дух є архангелом? Чи, може, він являється тобі як чоловік без одягу, в чому мати породила?
ЙОАННА. Ви гадаєте, Бог такий бідний чи скупий, що не знайшов для нього одягу на небесах?
АСЕСОРИ не можуть стриматись, щоб не посміхнутись, особливо від того, що жарт вдався проти КУРСЕЛЯ.
ЛАДВЕНЮ. Влучна відповідь, Йоанно.
ІНКВІЗИТОР. Справді, влучна відповідь. Все ж таки, найпростіший спосіб занапастити молоду дівчину для нечистого духа — це з'явитися до неї як посланець Царства Небесного. Йоанно, церква повчає тебе, що ці видіння — від диявола, який прагне приректи твою душу на вічні муки. Чи приймаєш ти повчання церкви?
ЙОАННА. Я приймаю Божого посланця. Як будь-який вірний може не прийняти його?
КОШОН. Божевільна жінко, питаю знову, ти хоч усвідомлюєш, що кажеш?
ІНКВІЗИТОР. Ви дарма змагаєтеся з дияволом за її душу, монсеньйоре, її вже ніщо не врятує. Тепер стосовно чоловічого одягу. Востаннє: чи знімеш ти це безсоромне вбрання і чи носитимеш надалі те вбрання, що відповідає твоїй статі?
ЙОАННА. Ні.
Д'ЕСТІВЕ (нападаючи). Гріх непослуху, монсеньйоре.
ЙОАННА (відчайдушно). Але ж мої голоси кажуть мені одягатись, як солдат!
ЛАДВЕНЮ. Йоанно, Йоанно, хіба це не доводить те, що голоси — від нечистого духа? Ти можеш назвати хоч одну розумну причину, чому б янгол Господень порадив тобі таке неподобство?
ЙОАННА. Звісно, що може бути простішим? Я була солдатом і жила поміж солдат. Зараз я в'язень, якого вартують солдати. Якби я одягалася, як жінка, вони б бачили в мені жінку, і що б тоді могло зі мною статися? Коли ж я вдягаюсь, як солдат, то вони бачать у мені солдата, і тоді я можу спокійно жити з ними, як удома зі своїми братами. Ось чому св. Катерина каже, щоб я не носила жіночого вбрання, доки вона не дозволить мені.
КУРСЕЛЬ. Коли ж це станеться?
ЙОАННА. Тоді, коли ви передасте мене з рук англійських солдатів до рук церкви, де я й повинна бути, а не у в'язниці, день і ніч під вартою чотирьох солдатів графа Ворика. Чи ви хочете, щоб я сиділа біля них у спідниці?
ЛАДВЕНЮ. Монсеньйоре, Бог свідок, те, що вона говорить, не лізе ні в які ворота, але враховуючи, що це говорить нелукава сільська дівчина, гадаю, її можна трішки зрозуміти.
ЙОАННА. Якби ми в селі були такими нелукавими, як ви у своїх судах і палацах, то не було б навіть пшениці, з якої вам печуть хліб.
КОШОН. От вам і подяка за спробу врятувати її, брате Мартин.
ЛАДВЕНЮ. Йоанно, ми всі намагаємося врятувати тебе. Його преосвященство старається щосили. Інквізитор справедливий до тебе, мов до рідної дочки. Але ж ти так засліплена власною гординею та самовпевненістю…
ЙОАННА. Навіщо ви таке говорите? Я ж не сказала нічого поганого. Ніяк не можу зрозуміти, чого ви від мене хочете.
ІНКВІЗИТОР. Благословенний св. Атанасій казав, що той, хто не може зрозуміти, — проклятий. Для спасіння замало бути простим. Замало бути навіть таким, кого прості люди називають добрим. Темнота простака анітрохи не краща за темноту звірини.
ЙОАННА. Повірте, у простоті звіра часом є велика мудрість, а в головах мудреців трапляється велика дурість!
ЛАДВЕНЮ. Ми знаємо, Йоанно, ми не такі вже дурні, за яких ти нас маєш. Спробуй утриматися від спокуси жбурляти в нас зухвалими відповідями. Ти бачиш чоловіка, котрий стоїть за тобою? (Він вказує на КАТА).
ЙОАННА (повертаючись і дивлячись на КАТА). Він тортурник? Але ж єпископ казав, що мене не катуватимуть.
ЛАДВЕНЮ. Тебе не катуватимуть, бо всього, що ти наговорила, вже й так достатньо, щоб тебе спалити. Цей чоловік — кат, його робота — не тільки тортури, а й страта. Кате, скажіть, будь ласка, Діві, у вас усе готове для спалення єретика сьогодні?
КАТ. Так, магістре.
ЛАДВЕНЮ. Готове навіть і місце для вогнища?
КАТ. Так, на ринку. Англійці поставили дуже високий ешафот, тож я не зможу дістатися до неї, щоб вкоротити смертні муки. Це буде страшна смерть.
ЙОАННА (нажахана). Ви збираєтеся спалити мене просто зараз?
ІНКВІЗИТОР. Нарешті до тебе дійшло.
ЛАДВЕНЮ. Вісімсот англійських солдатів стоїть напоготові, щоб відвести тебе на ринок тієї-таки миті, як вирок про твою страту злетить із вуст судді.
ЙОАННА (відчайдушно озирається навколо, шукаючи порятунку). О Боже!
ЛАДВЕНЮ. Не впадай у відчай, Йоанно. Церква милосердна. Ти все ще можеш урятуватися.
ЙОАННА (з надією). Так, мої голоси обіцяли, що мене не спалять. Св. Катерина просила мене не втрачати мужності.
КОШОН. Чи ти втратила останню крихту здорового глузду, жінко? Невже не бачиш, що твої голоси ввели тебе в оману?
ЙОАННА. Ні, це не можливо.
КОШОН. Це вони проклали тобі шлях до страти, до спалення, що чекає на тебе.
ЛАДВЕНЮ (наполегливо переконуючи). Чи дотримались вони хоч однієї обіцянки з тих пір, як тебе затримали в Комп'єні? Диявол занапастив тебе, а церква простягає до тебе свої руки.
ЙОАННА (у розпачі). Таки правда. Це правда, мої голоси довели мене до гріха. Дияволу вдалось обдурити мене. Тепер моя віра зламана. Я була певна, що моя путь — істинна, але тільки дурень добровільно піде у вогонь. Бог, який дав мені здоровий глузд, не може бажати, щоб я це зробила.
ЛАДВЕНЮ. Слава Господу, що Він усе-таки врятував твою душу! (Він поспішає до вільного місця за столом секретарів, хапає аркуш паперу і з запалом береться писати).
КОШОН. Амінь!
ЙОАННА. Що мені далі робити?
КОШОН. Тобі треба підписати повне зречення від своєї єресі.
ЙОАННА. Підписати? Тобто і своє ім'я писати? Я не вмію.
КОШОН. Ти ж підписувала багато листів.
ЙОАННА. Так, але то я тримала перо, а хтось водив мою руку. Я можу тільки поставити підпис.
КАПЕЛАН (котрий слухав це все зі зростаючою тривогою й обуренням). Мілорде, ви збираєтеся дозволити цій жінці вислизнути з наших рук?
ІНКВІЗИТОР. Ми повинні дотримуватись закону, магістре де Стогамбер. Ви ж знаєте закони.
КАПЕЛАН (підводиться, аж багровіючи від люті). Я завжди знав, що французам не можна вірити. (Починається метушня, яку він перекрикує). Я знаю, що зробить мілорд кардинал Вінчестерський, коли почує про це. Добре знаю, що зробить граф Ворик, коли дізнається, як ви зрадили його. Там за воротами стоїть вісімсот озброєних солдатів, і вони побачать, як цю відьму буде спалено, навіть якщо для цього доведеться переступити через вас!