"Ну, ті, певно, довго служили при війську,— подумав я собі, — і так там твердо навчилися "słoma-siano"2, що й тепер іще, на старості літ, держать крок і машерують рівно в гліді".
Але коли вони вчинилися до нас троха ближче, побачив я за ними щось чорне, а понад їх головами щось блискуче, ніби довгий, огнистий язичок. То вже не треба було великої премудрості, щоб виміркувати, що се шандар. А коли надійшли ще ближче, то я почув при кождім їх кроці таку тихеньку музику: дзінь-брязь! дзінь-брязь!
"Ага, — подумав я собі, — ось у чім тут штука! Ось чому вони так остро крок тримають і так рівно машерують у гліді! Але чекай-но ти, пане шандаре! Нехай-но ти надійдеш до рогачки! Нехай-но ти з тими бідними, так болюче докупи скованими людьми покажешся на очі сердитому панові з блискучим ножем — там-то ти пізнаєш, як то можна так мучити хрещене сотворіннє!".
І я вже трепещав у душі, щоби сердитий пан при рогачці з надто великого поспіху при розбиванні кайданів, якими сковані були ті нещасні, не покалічив так і їх рук, як покалічив був свинячі лаби. Не менше цікавий був я й на те, як то накинеться сердитий пан на нелюдяного шандаря і як поведе його на поліцію. Але, на моє превелике диво, нічогісінько подібного не сталось. Два сковані чоловіки і шандар спокійнісінько перейшли через рогачку і пройшли попри сердитого пана. А сердитий пан не то щоб остро накинувся на шандаря, але де там! Устав і поклонився йому дуже чемненько, а я з от таким носом поїхав додому. Так от тобі, любий приятелю, — закінчив я свою розмову, — так виглядає хлопська конституція. Хлоп мусить завидувати простій свині.
Бурливі оплески, що зірвалися по тій промові, тривали досить довго. Коли втихли, старий Грицуняк додав:
— Вибачайте, мої любі, я властиво повинен був сказати вам се при точці "причини еміграції", але думаю, що й тепер воно ще не запізно.
І з сими словами він зліз зі стола.
_____________________
1 Він умер 29 марта 1900 р.
2 Солома-сіно (польськ.).— Ред.