Четвертий
Я не знаю.
Щось наче вдарило мене по серці,
як я почув свирілі сеї голос.
Робота вже майже доходить до кінця, коли Орфей раптом перестає грати. Юрба спиняється з роботою.
Четвертий
Щось потемніло наче.
Другий
Вже ж бо вечір.
Перший
Ой лихо! Що, коли надійде ворог?
Третій
Втікаймо!
Четвертий
Що, як в засідках засів?
П’ятий
Що, як перейме нас?
Шостий
Ховаймось в місто.
Се безпечніше: мур уже чималий.
Юрба ховається в місто за мур.
Орфей
(до Зета і Амфіона зо страхом і докором)
Товариші! Ви стоїте без діла?
Вже вечоріє! Вже роса упала!
Амфіон
(здержуючи тривогу, розважно)
Нічого. Посвіжіло, се і краще.
Тепер ми, відпочивши, надолужим.
Зет
(обернувшись і глянувши на мури)
Гей, браття! Диво сталося, дивіться!
Адже ж таки послухало каміння!
[2.02.1913, Єгипет]