— Он з пирогами!
— Слухайте, дайте п'ять з яблуками, три з маком, два з сливами і чотири з м'ясом… Якось, знаєш, сам не свій… Перевтома, мабуть… А головне, на їсти ніяк не навернеш… Чай уже був?
— То в тебе, мабуть, рак!
— Ні, без жартів] Щось таке є… А що — чорт його знає… Газети! Давайте газети!
— Сідайте, сідайте! Сьогодні про Болдуїна.
— Та в Німеччині щось Зектом…
— Сідайте, сідайте!
— Сідаю!
IV
— Аааа! Остап! Ну як? Написали?
— Написав!
— Читайте!
— Здрастуйте, тов. Остапе!
— Здрастуйте!
— Для нас написали?
— Ні!
— Ну от! А ви ж обіцяли!
— Та не міг я!
— Що значить не міг?!
— Та не можу ж я всім!
— Свинство.
— Тов. Вишня! Написали?
— Ні!
— Як же це так?! Ми ж завтра випускаємо!
— Не встиг!
— Свинство!
Дзззз!
— Алло!
— Остапа!
— Я!
— Написали?!
— Ні!
— Свинство! Чорт його знає, задається!
— Для "Вечорки" єсть?
— Зараз сяду!
— Сідайте, сідайте! Вже дванадцята!
— Та боже ж ти мій!
— Сідайте, сідайте! Чого запізнюєтесь? Свинство]
— Слухайте, товаришу, я вже з ума зійшов! Треба до лікаря.
— А написали?
— Та ні…
— Ну сідайте, напишіть, а тоді можна й сходить!.. Свинство!
V
— Дааа! От, братця, вчора… Арія "Рахиль, ты мне дана" ну ні к чорту! Ну нікуди! Оркестр, правда, нічого… В деяких місцях навіть зовсім добре, але Елеазар… Взагалі на оперу слід звернути увагу… Я ж кажу…
— А декрети ви вже здали?
— Декрети? Я ж кажу, що в неї не" зовсім чисте піаніссімо… Є якась ніби детонація…
— А як з хронікою?
— З хронікою? Знаєте, верхнє "сі" в неї часом дуже добре звучить, але часом…
— Взагалі зверніть увагу, щоб декрети не залежувались…
— Так… Готують "Гальку". Я не знаю, хто ж у них Йонтека співатиме?..
— Місця для з'їзду багато?
— "Галька" в них ссть, але з Йонтеком слабо…
— "Гальку" потім! Потім "Гальку"… Що від робкорів?
— Є!
— Валіть, валіть.
— Даю!
VI
— Аааа! Саша! Наше вам!
— Доброго здоровля?
— Кого сьогодні споганив?
— Та, думаю, редактора. Думав красивим намалювати: не виходить… А оце Поліщуків "Динамічний льот" ізобразив… Битиме, мабуть? Дайте цигарку!
— Нате!
— Ну як?!
— Здорово!
— Та заважають працювати… От у Берліні — там праця! Там як сядеш: тихо скрізь, усе в тебе під руками, а тут паперу путящого не знайдеш… Позичте сертифіката!
VII
— Репортьори поприходили?
— А хіба сьогодні платять?..
— Та ні, матеріалу нема! Що за чорт? Де там вони подівались?
— Здрасте!
— Аааа! Ну що в ВУЦВКу?
— Скажіть, сьогодні платитимуть?
— Який матеріал із ВУЦВКу с?
— Чому ви не хочете за ненадруковані замітки платити?
— Приїхав уже т. Буценко?
— Одиниця в "Комуністі" значно Дорожча, ніж у нас…
— А що сьогодні в президії?
— Я гадаю, що треба фікс зменшити. Це ж неможливо…
— Ну, ну! Про це потім! Давайте!
— Єсть!
— Біжіть в Наркомвнусправ! Як із з'їздами?
— Інтерв'ю!
— Та…
— Давайте, давайте!
— Здрасте… Очень интересньш материал из Наркомзема… Очень интересньш… На Сумской опытной станции поймано четыре беременньїх суслика… Очень интересньш…
— Як з Раднаркомом?
— Єсть!
— УЕР?
— Єсть!
— Давайте! На з'їзд кооперації!
— іду…
VIII
— То даруйте ж мені, товариш!.. Тото ж, прецінь, неможливо… То повинна ж бути якась субординація… То в мене апарат мусить бути машиною! Я не можу так…
Мені кожний мусить знати, що він робить… Я потребую сатисфакції… Це ж річ абсолютно неможлива є, щоб експедиція не знала, куди йде газета… Тото ж елементарна річ є. Це ж видавництво, це ж велика справа… Отже, евентуально я мушу знати, що робить кожний гвинтик! А то ж, бійтеся бога, що вийде… Я людина за це відвічальна, і я того від усіх вимагаю! Так чи ні?
— Так!
— То даруйте ж мені…
— Як з тиражем?..
— Десять тисяч! Посилаю на Правобережжя! На Катеринослав посилаю!
— Жарте, жарте!
— Жаримо!..
IX
— А, Борис Іванович! Ну, скільки ще шпальт треба?
— Я мєрал, і я точно скажу… Чотирнадцять столбцов з запасом! Ще надо десять столбцов. Чотири на оголошення…
— А може, менше?
— Я никогда не ошибаюсь! Сказав десять — і в точку! От і вчерась сказав: надо дванадцять столбцов…
— Так дванадцять у запасі й залишилось!
— Хіба?!
— Ну да!
— Ну, знасте, сто ошибка! Хіба тепер робота? От раньше була робота… Я шести лєт уже старшим наборщиком был… Бувало, йдеш на службу, а мама говорить: "Боря, говорить, ти маленький іще, может, ти б у цурки погравсь?" А я говорю: "Мамо, говорю, старші наборщики в цурки не граються, говорю. Вони должни работать, говорю". От як раньше работалі…
X
— Іване Григоровичу! Як там з матеріалом?
— Та коза заболєла! І до козла водил, і до ветеринара водил… Не помагаєт…
— А що таке?
— Нервная какаято стала… Я до нейо: "Катька! Катька!" А она до мінє: "Ммме!" Парочку она мнє привела… Козлика й козочку… Бєлінькії такії… Маленькії… Забавник..
— Скільки там шпальт?
— Та нічево. На "корпус" дайте…
— Давай на "корпус"! Що там на "корпус"?
XI
— Завтра є "Гарт"?
— Коли "Плуг"?
— Де завтра вечірка? На паровозобудівельному?!
— Продивіться оцей вірш!
— Оце читали?!
— Тут от стаття!
— Товариші! Двадцять п'ять чоловіка! Та хоч на голову не лізьте!
— А оце читали?
— Та я ще вчора приніс!
— Та що вам редакторський кабінет — клуб, чи що?! Ану в ту хату! Кшш!!! Нема мене! Дихнуть не дадуть… Ей! Кажіть там: нема мене!
XII
"Камню место"![38]
Окремі "сонячні зайчики" редакційного життя… Усмішечки…
А так, як озирнешся на мало не три роки своєї праці в "Вістях", — чого тільки не було?!
Було радісно, було журно… Всього було.
А найбільше було праці… Справжньої праці… Цього від нас ніхто не відбере, і ніхто нам у цім не заперечить… Праця — це наше. Це те, що ми мали дати і давали, не жалкуючи…
Маєте "Вісті". Тисячу їх маєте!
Матимете — віримо! — і дві, і десять, і двадцять!
ПРО "ВСЕСВІТ"
"Всесвіт" на Вкраїні… Такого ще не було…
Тільки на восьмім році Жовтневої революції Українська Радянська Соціалістична Республіка змогла накінець за допомогою редакції "Вістей" обхопити "Всесвіт"…
"Всесвіт" — це значить — цілий світ… Усенький. З усім його, як той дядько казав, гамузом…
Правда, смілива штука?
Дуже вона широка, і дуже вона безмежна, і дуже вона кругла…
Це не те, що якихось там дев'ять губерній… Це — все. І те, що зверху, і те, що всередині… І те, що з усіх боків.