— Іду для своїх друзів ялинку купувати. Я їм за їхню хорошу роботу ялинку влаштую і кожному подарунки подарую.
— Які подарунки?
— Приходьте на ялинку, побачите!
— А Петька й Васько?
— І Петька, і Васько також будуть на ялинці! І їм будуть подарунки! Приходьте!
ВДЯЧНИЙ ШПАК
1
Мар'янці вже восьмий рік. Вона ходить у школу, в перший клас. Учиться Мар'яночка на "відмінно", в неї самі п'ятірки, дома вона старанно вчить уроки і вже тоді, як усі уроки вивчить, бавиться з своєю лялькою Тетянкою.
Лялька Тетянка теж відмінниця, слухається своєї мами Мар'янки, їсть на ніч манну кашу і вчасно лягає спати.
Мар'янка дуже любить свою ляльку Тетянку, вона скучає за нею в школі і одного разу навіть наважилася попрохати свою вчительку Надію Володимирівну, щоб вона дозволила брати Тетянку до школи.
— Дозвольте, Надіє Володимирівно, хоч раз у тиждень, щоб Тетянка моя зо мною до школи приходила, — прохала Мар'янка вчительку.
— Не можна, Мар'яночко, вона тобі заважатиме! — відмовила вчителька.
— Вона дуже сумує вдома сама! — прохала Мар'янка.
— Нічого, хай посумує — радісніше тебе зустрічатиме, як ти додому приходиш! — посміхнулася Надія Володимирівна.
Одного дня в школі Надія Володимирівна розповідала учням про те, яку користь приносять людям птахи, скільки вони винищують різних черв'яків та комах, які дуже шкодять і деревам у садках та в лісах, і різним рослинам на полях та на лугах.
— Ви знаєте, дітки, — розповідала вчителька, — що робить така невеличка пташка, як шпак? Рожевий шпак, наприклад, за одну добу згодовує своїм пташеняткам трохи не цілий фунт, триста шістдесят грамів, такого страшного шкідника, як сарана.
Надія Володимирівна розповіла дітям, що коли 1925 року на ланах біля Києва з'явився страшний шкідник прус, налетіли тисячні зграї наших шпаків і знищили пруса.
У ті роки в одному радгоспі на Полтавщині на плантацію цукрових буряків напав дуже зажерливий шкідник озима совка, або, як його ще називають, під'їдень, — здавалося, не було ніякого порятунку, пропадуть буряки. Та ось одного ранку налетіла велика зграя чубатих красунів чибісів — і давай розправлятися з шкідником… Чибіси з тиждень паслися на плантації, доки гетьчисто всенького під'їдня не знищили.
Синички, щиглики та інші наші співочі птахи рятують од черви наші садки.
У тім садку, де живе багато пташок, завжди рясно яблук, груш, слив, і ніколи вони не бувають червиві.
— От через те кожної весни, — говорила Надія Володимирівна, — ми влаштовуємо цілою школою День птахів. В цей день по садках, по лісах та по парках ми всією школою розвішуємо на деревах шпаківні, щоб там гніздилися перелітні птахи і виводили пташеняток. Цього року й ви братимете участь у Дні птахів. Попросіть своїх батьків, щоб вони вам допомогли зробити шпаківні. Вони знають, як це робити…
Багато розповідала Надія Володимирівна про пташок, про те, як народ їх любить.
Про пташок народ поскладав багато байок, оповідань, пісень, приказок, загадок…
— Ану, відгадайте! — загадала вчителька. — "На дереві хатка стоїть, а хазяїн на ґаночку сидить". Що це таке? Не знаєте? Та це ж і буде шпаківня, — засміялася Надія Володимирівна.
— Ану, ще одгадайте: "У воді купався, а сухим зостався!" Хто це такий?
— Качур! — одповіла Мар'яночка.
— Правильно! Молодець, Мар'яночко! — похвалила вчителька. — Качур. Селезень. Правильно буде і гусак… Одне слово, водоплавна птиця… А які ви пісні про пташок знаєте? — запитала вчителька.
— Перепілочка. "Десь була, десь була перепілочка!" — вигукнула Зося.
— Соловей! — крикнув Петрик.
— Жайворонок! — піднесла руку Рая.
— От бачите, скільки хороших пісень складено про наших хороших друзів, про пташок.
Закінчуючи урок, Надія Володимирівна ще раз нагадала, щоб діти попросили батьків поробити шпаківні для птиць.
2
Мар'яночка прийшла із школи додому, пообідала, поробила уроки, а тут і татко прийшов з роботи.
— Татку, ану, відгадай: "У воді купався, а сухим зостався!" Що таке? — підбігла Мар'яночка до татка.
— Гусак! — одповів татко.
— А… "На дереві хатка стоїть, а хазяїн на ґанку сидить". Що?
— Шпаківня!
— Еее! — защебетала Мар'яночка. — Я так не граюсь, ти це раніше знав!
— А тепер ти відгадай! — почав татко. — "Шпори носить, а верхи не їздить!" Хто такий?
Мар'яночка задумалася.
— Ну, у якої птиці є шпори? Хіба ти не знаєш? — допитувався татко.
— У півника! — підскочила Мар'яночка.
— А верхи півник їздить?
— Ні! Знаю! Знаю! Одгадала: півник!
— Правильно! — ствердив тато.
Мар'яночка попрохала татка, щоб він зробив шпаківню. Татко погодився.
З
Настав День птиці.
Мар'яноччин татко зробив чудесну шпаківню і дав її Мар'яночці.
Мар'яночка уважно оглянула шпаківню.
— Таточку, ти ж не все зробив! — звернулася вона до татка.
— Як не все? Все! — відповів татко. — І ґаночок є, де пташки сідатимуть, як до гнізда прилітатимуть! І дах є, щоб дощ не мочив! Все, все є, Мар'яночко!
— А на чому ж маленькі шпаченята спатимуть? — запитала Мар'яночка.
— Як на чому? — дивувався татко. — Намостять їм мама й татко гніздечко з травички та з пуху, там вони й спатимуть.
— Е, я так не хочу, татусю! Я хочу, щоб вони на ліжку спали! Ти зроби маленьке ліжко, а я пошию подушечки, та й поставимо у шпаківню. От їм буде м'якенько спати! Я й ковдру маленьку пошию! Зроби, татусю! Я дуже тебе прошу!
Татко подивився на Мар'яночку, на її благальні оченятка і подумав: "Маленька ще наша Мар'яночка, хоч і школярка! Що з нею поробиш?"
— Зроблю, Мар'яночко! Добре!
Зробив татко маленьке ліжко, Мар'яночка пошила подушечки і поклала все це в шпаківню.
Так з ліжком та з подушечками, і повісили шпаківню на дереві у міському парку.
Коли Першого травня Мар'яночка з татком і з мамою гуляли в парку, вони підійшли до того дерева, де висіла їхня шпаківня. Із неї вилетів чорний шпак. Він сів на гілку біля шпаківні і весело защебетав.
— Не злякалися ліжка й подушечок! — здивувався татко.
А Мар'яночка подумала, що то шпак їй дякує за ліжко та за подушечки. Вона уклонилася шпакові й цілком серйозно промовила:
— Немає за що!
КАПІТАН І ГАРПУННИК
І
Наталочка, біленька дівчинка, дуже така непосидюща, рухлива та прудка, зібралася з мамою їхати в Крим, в Євпаторію.