— Ну і как?
— Прекрасно. Спросили меня про "вольовий спосіб"… Я їм как зашпандьоріл: "Вольовий спосіб", ето бившеє повєлітельноє наклоненіє. Полноє окончаніє,— говорю, — форм "вольового способу" такоє… Ах, чорт, уже забил! Да ето і нє важно… Однім словом, первая категорія…
— Поздравляю! А мнє еще предстоїт ета непріятность!.. Щасливий Вадим Федорович.
А Марині, бідолашній, не поталанило.
* * *
P. S. Не знаю, може, мої тут приклади (про Маринин іспит) подібні до прикладів Виборного Макогоненка в його знаменитих гуморесках, — пробачте мені цей "плагіат", — я тут зовсім в іншу точку б'ю. Приклади тут мають другорядну вагу.
"КОНФУЗ"
"Безперечним фактом є те, що нащадки січовиків на Кубані не говорять тою мовою, як говорять корінні, право й лівобережна Україна…
Українська Кубань не повинна йти таким точно шляхом "язикотворчества", що її інтенсивно розвивають тепер в УРСР.
Наша задача — не привести кубанцівукраїнців тільки до форм, вироблених на Україні,— а створити ту школу, базуючись на живому мовному матеріалі кубанських нащадків січовиків".
(Із розмови з наркомом Л. В. Лупачарським, надрукованої в Ростовській газеті "Молот").
і
І прийшло людство різними шляхами до комунізму…
І коли прийшло людство різними шляхами до комунізму, тоді стара гвардія більшовиківленінців, на березі Тигру й Євфрату зібравшись, доповіді різних націй вислухувала…
І сидів серед старої гвардії перший нарком освіти народної, першої Соціалістичної Республіки Радянської, Анатолій Васильович Луначарський…
Він, як керівник культурнонаціонального відродження, слухав доповіді про шлях до комунізму через національне самовизначення…
І проходили перед старою гвардією більшовиківленінців різнобарвні нації, колись страшним царатом пригнічувані…
Проходили білоруси, українці, євреї, поляки, німці, турки, татари, киргизи, чуваші, лопарі, мордва її силасиленна інших націй…
І розповідали…
Розповідали вони й про труднощі, з якими піднімати культуру, віками в домовині бувшу, доводилося, і про радість творчості, про радість відродження…
Розповідали про те, як доводилося прискорювати процес мовотворчості, щоб угнатися за культурами, що в нормальних умовах розвивалися…
Й усміхалася радісно стара гвардія ленінська, бачачи нації й культурно, й політично розкріпачені…
Проходили нації…
І останніми підходили нащадки запорізьких січовиків славних — кубанціукраїнці…
І запитав їх Анатолій Васильович Луначарський:
— Гей ви, запорожці, ви, славні молодці. А скажіть нам, а розкажіть нам, коли відроджуватися почали?
І залунав кубанський голос колективний:
— Числа не знаємо, бо календаря не маємо, місяць у небі, год у книзі, а день у нас такий, як і в вас — поцілуй за те он куди нас!
І тихотихо зробилося на березі Тигру та Євфрату. І, потупивши очі, запитав Анатолій Васильович Луначарський:
— Що кажете таке, запорожці, ви, славні молодці? Відповіли нащадки січовиків славних:
— Як відроджував, так і кажемо… На мовному матеріалі січовиків відроджував! Чого ж гніваєшся!
І ще тихше зробилося на березі Тигру й Євфрату.
УКРАЇНІЗАЦІЯ
Інтермедія до п'єси "Вій"
ДІЙОВІ ОСОБИ:
1) Голова комісії українізації.
2) Два члени комісії.
3) Радянська панна.
4) Кумедник.
5) Хор бурсаків.
Всі дійові особи — переодягнені бурсаки.
Кумедник (вискакує й дзвонить). Гей, латрижники, ланці, розбишаки, поганці, цитьте! Тихо, невігласи, сміріте ваші гласи! Зараз почнеться комедія, весела інтермедія.
Бурсаки. Тихо! Комедія! Інтермедія!
Кумедник. І ритори, й авдитори, граматики і братчики. Незаможники, середняки і трррудова інтелігенція. І партійні, і безпартійні, і навіть чесні безпартійні. Вичищені й відновлені. Хто "за" і хто "проти". Ану, хто "проти"? Нема? Тото ж. Цитьте. Внемліте к річам моїм. Слух преклоніте. Ми вам українізацію апарату покажемо і як тую українізацію переводиться, розкажемо. Прислухайтесь, придивляйтесь. Все, що покажемо, запам'ятайте і на вуса намотайте.
Бурсаки. Тихо! Українізація!
Кумедник. Ось іде комісія по українізації.
Входить комісія.
Кумедник. Ось іде громадянка Ундервуд. Вона на всі 100 % українізувалася і через те на радянській посаді зосталася.
Входить панна.
Кумедник. Прислухайтесь, придивляйтесь, воно вам у пригоді стане, бо українізувати вас ще не скоро перестануть. Будьмо уважні.
Голова комісії запитує панну. Члени — записують відповіді. Бурсаки на всі відповіді панни реагують жереб'ячим: "Гогого".
Голова (до панни). Ви українізувалися? Панна. Вже.
Голова. А скажіть, будь ласка, навіщо переводиться українізацію?
Панна. Українізацію переводиться для того, щоб залишити всіх на посадах, бо якби не українізували, то треба було б усіх повиганяти.
Голова. Так. Так. А скажіть тепер, чим славна є наша Україна?
П а н н а (співає):
Лугом іду, коня веду, Розвивайся, луже!
Бурсаки (раптом підхоплюють):
Сватай мене, козаченьку, Люблю тебе дуже.
Кумедник (дзвонить, силкуючись припинити бурсаків. Останні поволі втихають). Ффу, не видержали хлопці! Голова (до панни). Ви хотіли сказати піснею? Панна. Але… Голова. Що таке "але"?
Панна. "Але", понашому, поруському, будіть значить: "Да".
Бурсаки регочуть… Музика грає туш.
Голова. А чим іще славна наша Україна? Панна. Борщем і галушками.
Бурсаки "регочуть… Музика грає туш.
Голова. Ну, українознавство ви засвоїли добре. Тепер трохи з географії… Скажіть, що таке "селянин"?
Панна. Селяни… селяни… селяни… Про це і не говорили.
Голова. Не говорили? Ну, та це не так і важно. А скажіть тепер, як буде поукраїнському: "В виду того, что…"? Панна. Позакак.
Голова. Прекрасно. Прекрасно. Та ви краще од Шевченка. Скажіть тепер, як пишуться папери українською мовою?
Панна. Всі папери українською мовою починаються так: "З огляду на ваше відношення…" А в словах, де було руськоє "ять", пишеться "і" з точкою.
Голова. Приклад?
Панна. Наприклад: "лєс" — ліс; "сєно" — сіно; "возлє" — возлі; "вездє" — везді…
Бурсаки регочуть.
Голова. Все це дуже добре. А всетаки найголовнішого не сказали. Що найголовніше на Україні? Панна (мнеться). Не… не… знаю. Голова. Не знаєте? Панна, Не знаю.
Голова (до дириЖера). Маестро! Допоможіть!
Музика починає грати гопака.