І ще одну дивну річ помітив. Я не бачив, як німці родяться. А от як женяться — бачив.
Женяться вони повагом, у кареті. Не поспішають.
А "ховаються" — швидо, швидко.
На автомобілі труна. Котить, аж погукує.
А за нею автомобілями родичі біжать.
Не затримують мертвих в юдолі земній.
— Умер — катись.
Ну, й народ!
WAS KOSTET? ZAHLEN?![27]
Із усього багатющого лексикону німецької мови найчастіше, найупертіше й найнастирливіше переслідують у Берліні нашого брата дві фрази: "Вас костет"? і "Цален"!
Хоч куди б тут ви пішли, чого б і кого б ви спитали, хоч де б ви стали, — ці дві фрази обов'язковий фінал чи то вашої балачки, чи взагалі вашого кроку.
— Was kostet? Zahlen?!
Од них, од цих фраз, біжиш, одмахуєшся, затуляєшся на ліжку подушкою й німецькою периною, але вони, як улітку на озері мошка, як люта в пасіці бджола, дзижчать біля вас, зазираючи то в око, то в ухо і, нарешті, ви не витримуєте й з одчаєм питаєте:
— Was kostet?
Ах, якби не це "цален", якби не це "вас костет", — як би прекрасно жилося нашому братові у Берліні.
"Цален" — псує у німецькій столиці ваш прекрасний настрій.
* * *
От крамниця різного, наприклад, посуду.
На лиху годину вам той посуд, — ви й самі не знаєте.
Але ви, дивлячись на вітрину, вирішуєте.
— Оте куплю! І оте куплю! І оте куплю!
А в цей момент у вас над вухом:
— Zahlen!
Пропало все ваше бажання.
* * *
Взагалі, ви знаєте, який у людини настрій, коли вона потрапляє на берлінську вулицю й бігає очима по вітринах? Закупити все!
Все гамузом закупити, навантажити у вагони і везти до Харкова.
Всі крамниці! З усім зуздром!
А особливо з черевиками, з костюмами і з пальтами. Черевики, щоб усі були обов'язково на гумових підошвах! Всі!
Пар з тисячу треба! Та де там тисячу: мільйон! Квадрильйон!
А штани щоб і на випуск, і щоб під панхочи, і щоб під чоботи.
А пальта щоб і зимові, щоб і осінні, щоб і на дощ, щоб і на сонце.
А людина бігає, намічає, що купити, аж до того часу, коли над вухом:
— Дззз! Цален?
"Цален" — тут, "цален" — на митниці! Цален!
Коли в голову вдарило "цален", тоді страшно хочеться інтернаціонала, щоб не було нігде кордонів, а головне, щоб на тих кордонах не було митниць.
Тоді навіть людина, що проклинає в себе вдома, десь у кутсчку, пошепки Радянс ку владу, — молиться:
"Пошли, господи, всесвітню революцію! Щоб без кордонів!"
* * *
Ох, які тут крамниці! Ох, який же тут крамі Та дешевий, дешевий! А, та що там говорити!
Та ви знаєте, що тут можна за 10–15 карбованців шикаррррне пальто купити.
Шикарррне пальто за 15 карбованців.
Та тут такі речі, як черевики, даром дають.
От бачиш на якій небудь тут Strasse біля крамниці натовп людей.
Підходиш.
"Що ж вони роблять, — думаєш собі,— ці люди?" Виявляється, що то даром роздають у крамниці черевики.
А німці підходять, беруть, одягають і тут же скидають. Одягають і знову скидають. І так цілісінькими днями.
А тут під'їздить величезний автомобіль-грузовик, шестиповерховий, забирає одягані черевики і везе до фабрики.
Там, на фабриці, кидають їх у величезний казан, варять, мішаючи такими величезними копистками, роблять із них знову шкіру.
Ту шкіру особливим конвейєром, переправляють у другий відділ фабрики, де з неї роблять нові черевики.
Під'їздить другий авто, дванадцятий оверхоний, забирає ті черевики і везе їх по крамницях.
Там їх знову роздають даром, знову німці сидять, одягають і скидають.
І так день у день.
Черевики путні: хромові й на гумових підошвах; ідеш, так і не чути, що ти йдеш.
Одягав їх, аж набридло. Так я тоді пішов та й купив собі за 15 карбованців пересічненькі черевики. Та й ходжу.
Отакий тут крам дешевий.
* * *
А то є крамниці, де все, що на вас дивиться, чи на що ви дивитесь, коштує одну всього марку.
Намисто з перлів — марка. Жіночі черевики — марка. Автомобіль Бенца тисячусильний — марка. 2 кіло людського мозку в оригінальній упаковці, спеціально для ідіотів, — марка.
Все за одну марку.
Для нашого брата, що з такими дешевими думками їде до Берліна, рекомендується купувати мозок в оригінальній упаковці.
Коли ви почуєте від когонебудь, що в Берліні все страшенно дешево, можете сміливо його спитати:
— А чому ви не купили за марку мозку? "Дешева рибка — погана юшка".
А як схочете — щоб юшка була, як слід, тоді ввесь час вас переслідуватиме:
— Не дешево.
А беручи під увагу пересічний заробіток німецмого робітника і службовця, і зовсім не дешево.
— Скільки?
— Я вам не прейскурант.
* * *
"Цален", тільки "цален" і нічого без "цален".
І коли наш землячок отак з тиждень "поцалькає", "поваскостає" — тоді йому робиться моторошно, тоді він щоранку й щовечора перераховує свою "валюту" і сумно нишпорить по всіх своїх кишенях:
"Та здається ж іще десь було п'ятдесят марок".
Здається.
А потім іде до телеграфа й б'є розпачливо латинкою: "Vislyte sto priidu widdam". І тоді в тої людини тільки й роботи: — Телеграми не було? Телеграми не було? Телеграми не було?
Ох, оте "цален".
* * *
Ах, як знаменито Берлін їсть гроші. Дивитися приємно.
Особливо з "авслендерів"[28]. Ті бідні "авслендери" аж жовтіють після двох тижнів перебування в німецькій столиці. Велике місто — багато й потребує.
Давайте, за одним заходом, подам цікаві про Берлін числа, що їх улітку 1928 року опублікувала одна берлінська газета.
Берлін має:
Вулиць — 6 000.
Залізничних мостів — 861.
Берлін за 1927 рік із'їв:
Волів — 773 439 штук.
Телят — 242 743 "
Овець — 489 513 "
Свиней — 1 504 150 штук.
От як Берлін "кушає".
Коли взяти це все на вагу, то вийде аж 283,2 мільйони кілограмів.
На одну людину припадає — 67,9 кіло м'яса. Птиці ж тут нема.
Молока Берлін випив за 1927 рік — 365 мільйонів літрів.
Авто в Берліні приблизно 125 тисяч штук. Мотоциклів — 15 389 штук.
За 1927 рік пожежну команду викликувано було 9 780 разів, тобто по 27 раз на добу. Отакий Берлін!
Так ви хочете, щоб він помилував вашу валюту? Помилує.
Чужоземців було в 1927 році зареєстровано в Берліні — 1 764 000 чоловіка. І всі вони "цален". Тільки "цален". І ви в тім числі.
* * *
Хоч би скоріше додому. А то ж іще скільки "цален" і скільки раз "was kostetb.
РОЗКЛАД БУРЖУАЗІЇ
Нема, товариші, нічого дивного в тому, що наш брат, потрапивши до великого європейського міста, чимскоріше намагається побачити, як розкладається буржуазія.