Радобужний. Тепер. Ну а тиждень-два назад зайшли б, знаючи, що я тут?
Н і н а. Не зайшли б.
Радобужний. Ха-ха! Тоді ще нищечком можна було заходити.
Ніна. Ні! Тоді ще батько од вас не тікав. Ми ста-ренького тепер шукаємо — от і зайшли сюди. А ви кого?..
Брус. Ось що! Давайте нарешті поговоримо без дипломатичних викрутасів, просто й одверто. Радобужний! Я покохав Ніну.
Радобужний. Про це я вже знаю.
Брус. Почуття моє до неї глибоке й серйозне...
Радобужний. Не вірю! З серйозним до чужої жінки почуттям, тим паче до жінки товариша-комуніста серйозний комуніст не криється і од партії не ховається.
Ніна. Радобужний! Винна я. Це я замкнула Брусозі уста, я заборонила йому вчасно легалізувати наше кохання! Я!
Радобужний (до Ніни). Ага!.. Виходить, що у вас-це іґочуття не глибоке й не серйозне. Виходить — вам просто закортіло побавитись трішечки з другим?..
Н і н а. Я покохала Бруса глибоко й серйозно. Я довго зборолася з цим почуттям і не поборола...
Радобужний. Брехня! Ідеалістична казочка: глибоко, серйозно, боролась... Що таке глибоко, серйозно? Що? Тобі мало мене? Набридло? То так і кажи, а не чіпляй до голої снаги своєї троянд і лілей! Не закривай її фіговим листям.
Ніна. Розквіталися і вам були троянди, та ви... заплювали їх, затоптали...
Радобужний. Міщанська мелодекламація все це! Гамсуновщина!.. (Задекламував). Любов!.. Любов це вітрець, що шелестить пелюстками троянд і тоді втихає. Ха-ха! І є такі йолопи, що вірять, ніби навколо полового органу та можуть вирости троянди!
Ніна. Отак... отаким ви брудом залили і загасили мою до вас любов. Ви казали: любов — це піна похоті, .лише одна фізіологічна потреба. І, нажершись мого тіла, ви радили... Карла Маркса читати.
Радобужний (до Бруса). А за себе ні слова! За себе! Як зо мною спала, га?
Ніна (прикрилась рукою). Який цинізм! Радобуж-'ний, що з вами?
Радобужний (як хворий. До Бруса). А скажіть, як вона з вами?.. Ви от скажіть!.. По щирості!
Брус. Радобужний! Не губіть розуму! Я з Ніною ще не жив.
Радобужний. Ні?..
Брус. Чого ви сюди прийшли? Чого вам іще треба? Чого ви хочете од мене, од Ніни?
Радобужний. Чого я хочу?.. (По паузі). Чого я хочу?..
Брус. Ви хворий?
Радобужний. Я всю ніч не спав. Я цілу ніч не опав. Не сподівався, щоб так мене закрутило і било з розгону, щоб так мене било о гострі, неможливо гострі питання... Я, знаєте,— немов подвоївся! Ось почуваю, оце я і поруч мене хтось другий... Теж я, розумієте? Як у дзеркалі і мозок немов димом узявся... Проте я ці питання розв'язав, остаточно... Брусе! Це наші особисті справи, і ми їх розв'яжемо самі, так? Я навіть радий, що Ніна з вами, а не з кимсь другим. І не може бути у нас, у комуністів, ревності, так? Ревність — чуття власницьке, індивідуалістичне, так? Ну от... Коли й ви... і вона... і це серйозно... Хе! Не стану ж я вас на герць звати, так?
Будь ласка! Хай троянди, хай глибоко — це особистий смак. Будь ласка, кажу! Все одно, Брусе, у нас осінь з нею. Пусткою віє і миші шурхотять. Миші...
Брус. Що ви хочете сказати? Що ви пропонуєте?
Радобужний. Осінь! Вона хоче втекти од осені... Будь ласка!.. Я пропоную: розв'язати цю справу тихо й мирно. Я розведусь з Ніною, оформимо розвід у загсі — і все. Живіть і кохайтесь, глибоко, серйозно, з трояндами, без них, як хочете! Під час перевірки про це ні слова і взагалі ні слова, ні ви про мене, ні я про вас. Згоджуєтесь?
Брус думав. Мовчав. Радобужний. Згоджуєтесь?
Брус наблизився до Радобужного. Раптом повернузся, одійшов.
Радобужний. Ну? Брус. Ні.
Радобужний. Ні? Брус. Ви пропонуєте відкуп.
Радобужний. Я пропоную поставити крапку, перегорнути цю нашу з помилками сторінку, щоб кожний почав свою нову, по-новому, без помилок писати. Без помилок!
Б р у с. На це я пристаю... Радобужний. Так?
Брус. Лише з умовою: перегорнути цю нашу з помилками сторінку на перевірці нашої ячейки.
Радобужний. Ви хочете одняти у мене не тільки Ніну, а й партію? Ви?.. Ви хочете одняти у мене все? Ви? Так знайте: до партії мене прибито міцно: десятьма гвіздками-роками. А жінку, можливо, й однімете, але поза партією. Чуєте? Поза партією.
Брус. Ніно! Дощ перестав.
Ніна (утомно). Перестав?
Б р у с. Я одчиняю вам двері.
Ніна. Спасибі, милий! (Пішла за Брусом).
Радобужний (сам). З умовою: перечитати цю сторінку публічно, на перевірці... (Вибухнув гнівом, несамовито). Хто ж ти нарешті, що пропонуєш мені ці умови?..
9
Увійшла Т а н я і знов Радобужний у запалі гніву, не помічаючи Та-ні, кричав і питав:
— Хто ти?
Таня стала.
Одчиняєш тепер голосно двері, а раніш?
Таня (тихо). Чужі двері — от і голосно вийшло. Радобужний. А раніш як, питаю? Нищечком? Таня. Так! Нищечком!..
Радобужний. Півроку нищечком, тихенько? Таня. Більше! Рік скоро...
Радобужний. Півроку нищечком одчиняти двері, нищечком красти любов. Шашелем точити, непомітно руйнувати і нарешті зруйнувати родинне свого ж товари-ша-комуніста життя, так?
Т а н я. А моє життя?
Радобужний. Після цього ще позивати мене на партійний суд? Таня (голосно, з гнівом). А позову! Радобужний. Ти? Т а н я. Я.
Радобужний (очувшись). Це ти, Таню? Ху-х. Мені показалось. Знайшла тата? Таня (тихо). Ні.
Радобужний. Мабуть, погано шукала? Таня. Вибігала все місто...
Радобужний. Може, й ти скажеш, що він утік?..
Т а н я. А так! Вони втекли.
Радобужний. Од мене, й ти скажеш?
Т а н я. Од вас, од двох невісток, од нашої закути!
Радобужний (як од електрики). Навіщо ти сказала, ідійотко? Навіщо?.. (По паузі. Тихо). Навіщо, Таню? Танюню, навіщо?..
Таня. Стала боятися, що раптом помру... од тихого щастя, й ніхто й не знатиме, од чого. Ще подумають, що душею наложила. От і сказала.
Радобужний. Ніна теж знає?
Таня. Ні. Бо коли їй сказати, то ще не повірить. А ви ж не посвідчите, так? Навпаки — скажете, що наклеп...
Радобужний. Ось що, Таню! Сьогодні Ніна Костівна пішла од мене... Теж утекла! До Бруса! Вже рік, як вона йому за полюбовницю стала. Каже — півроку, та я знаю, що рік. Ще з моїх іменин почали. Отож і прийшов я до тебе після того вночі...
Т а н я. Сердешненький! З горя!.. А од мене до неї як? Теж з горя?
Радобужний. Таню! За це на мене жде тепер горе. Воно вже почалось, а таке ж, як море. Пий його — не вип'єш. Мабуть, і не перепливеш. Лише стара революційна звичка боротися гонить мене шукати човна...