ЛЮДОВИКО. Весь лютий місяць у Римі тільки про те й розмови. Христофор Клавіус висловлював побоювання, щоб через ці сонячні плями вдруге не почався той цирк з обертанням Землі навколо Сонця.
АНДРЕА. Хай не боїться.
ГАЛІЛЕЙ. А ще які новини з священного міста, крім надій на мої нові гріхи?
ЛЮДОВИКО. Ви, певне, знаєте, що найсвятіший отець при смерті.
МАЛЕНЬКИЙ ЧЕРНЕЦЬ. Ох!
ГАЛІЛЕЙ. Кого називають його наступником?
ЛЮДОВИКО. Найчастіше — Барберіні.
ГАЛІЛЕЙ. Барберіні!
АНДРЕА. Синьйор Галілео знайомий з Барберіні.
МАЛЕНЬКИЙ ЧЕРНЕЦЬ. Кардинал Барберіні сам математик.
ФЕДЕРЦОНІ. Вчений на святому престолі!
Пауза.
ГАЛІЛЕЙ. Тепер їм потрібні такі, як Барберіні, які трохи і в математиці тямлять. В світі починається зрушення. Федерцоні, ми доживемо, коли нам не треба буде озиратися, як злодіям, щоб сказати: двічі по два чотири. (До Людовико). Мені до смаку це вино, Людовико. Що ти про нього скажеш?
ЛЮДОВИКО. Добре вино.
ГАЛІЛЕЙ. Я знаю цей виноградник. Він на стрімкому, кам’янистому схилі, а ґрона майже сині. Люблю це вино.
ЛЮДОВИКО. Так, синьйоре.
ГАЛІЛЕЙ. В ньому є легкий відтінок. І воно майже солодке, але тільки "майже". Андреа, забери геть цей мотлох — лід, миску, голку. Я ціную втіхи плоті. Не терплю тих боягузів, які щось провадять про слабості... Скажу вам: треба вміти — насолоджуватись.
МАЛЕНЬКИЙ ЧЕРНЕЦЬ. Що ви збираєтесь робити?
ФЕДЕРЦОНІ. Ми знову починаємо цирк з обертанням навколо Сонця.
АНДРЕА (наспівує стиха):
Писання каже: Земля стоїть без руху.
І вчені твердять: так, вона стоїть.
Святий отець хапа її за вуха,
І міцно держить, а вона летить.
Андреа, Федерцоні і маленький чернець поспіхом прибирають з робочого столу.
АНДРЕА. Ми могли б виявити, що Сонце теж крутиться. Як це тобі сподобається, Марсілі?
ЛЮДОВИКО. Звідки таке збудження?
СИНЬЙОРА САРТІ. Не будете ж ви знов займатись тим чортовинням, синьйоре Галілею?
ГАЛІЛЕЙ. Тепер я знаю, нащо твоя мати прислала тебе до мене. Барберіні йде вгору. Знання стане пристрастю, а дослідження — насолодою. Клавіус має рацію, ці сонячні плями мене дуже цікавлять. Як тобі моє вино, Людовико?
ЛЮДОВИКО. Я вже казав, синьйоре.
ГАЛІЛЕЙ. Справді, смачне.
ЛЮДОВИКО (напружено). Справді.
ГАЛІЛЕЙ. Невже ти зайдеш так далеко, що приймеш чиєсь вино або дочку, не зажадавши, щоб він почепив своє покликання на кілочок? Що спільного між астрономією і моєю дочкою? Фази Венери не змінять форм її заду.
СИНЬЙОРА САРТІ. Не будьте ж таким вульгарним. Я зараз покличу Вірджінію.
ЛЮДОВИКО (затримує її). Шлюб у таких сім’ях, як моя, береться не тільки за принципом статевого потягу.
ГАЛІЛЕЙ. Значить всі вісім років, поки я проходив випробування, тебе утримували від шлюбу з моєю дочкою.
ЛЮДОВИКО. Моя дружина і в сільській церкві мусить бути поважною особою.
ГАЛІЛЕЙ. Гадаєш, що твої селяни платитимуть тобі за оренду чи ні залежно від побожності твоєї дружини?
ЛЮДОВИКО. До певної міри — так.
ГАЛІЛЕЙ. Андреа, Фульганціо, принесіть латунне дзеркало і екран. Ми відкинемо на нього сонячний відбиток, щоб очей не різало. Це твій метод, Андреа.
Андреа і маленький чернець приносять дзеркало і екран.
ЛЮДОВИКО. Свого часу ви, синьйоре, підписали в Римі зобов’язання не втручатися більше в цю справу з обертанням Землі навколо Сонця.
ГАЛІЛЕЙ. Ах, тоді? Тоді у нас був відсталий папа.
СИНЬЙОРА САРТІ. Був! Адже його святість іще не померли!
ГАЛІЛЕЙ. Майже, майже! Нанесіть на екран сітку меридіанів та паралелей. Будемо працювати методично. А потім зможемо відповідати на їхні листи, правда, Андреа?
СИНЬЙОРА САРТІ. "Майже". Свої крижинки цей чоловік зважує по 50 разів, а коли щось йому до шмиги, то сліпо вірить у це.
Екран встановлений.
ЛЮДОВИКО. Якщо його святість умре, синьйоре Галілею, то й новий папа, хто б він не був і як би він не любив науки, муситиме так само зважати на те, яку велику любов відчувають до нього найвельможніші родини Італії.
МАЛЕНЬКИЙ ЧЕРНЕЦЬ. Господь створив фізичний світ, Людовико; Господь створив людський мозок; Господь дозволить і фізику.
СИНЬЙОРА САРТІ. Галілео, тепер послухай, що я скажу. Я бачила, як мій син чинив гріх через ті "експерименти", "теорії", "обсервації" і нічого не могла вдіяти. Ти повстав проти властей, і вони тебе вже раз застерегли. Найвищі кардинали укоськували тебе, як хворого коня. На якийсь час це допомогло. Але ось два місяці тому, якраз після Благовіщення, я впіймала тебе на гарячому: ти знов потайки розпочав оті свої "обсервації". На горищі з трубою. Я тобі майже нічого не говорила, хоч добре знала, що до чого. Побігла, поставила свічку святому Йосипові. Це вже понад мої сили! Коли ми з тобою одні, ти ніби міркуєш, як слід, і кажеш, що знаєш сам, що треба стриматись, бо це небезпечно. Але два дні експериментів — знову та ж сама біда. Нехай вже я жертвую своїм вічним блаженством за прихильність до єретика, це вже моє діло, але ти не маєш права топтати своїми ножищами щастя своєї доньки!
ГАЛІЛЕЙ (похмуро). Принесіть телескоп!
ЛЮДОВИКО. Джузеппе, віднеси багаж до карети.
Слуга виходить.
СИНЬЙОРА САРТІ. Вона цього не переживе! Ви б могли їй то самі сказати. (Біжить геть, все ще з глечиком у руках).
ЛЮДОВИКО. Я бачу, ви вже почали підготовку. Синьойре Галілео, ми з матір’ю живемо три чверті року в маєтку в Кампаньї, і можемо вам засвідчити, що супутники Юпітера аж ніяк наших селян не турбують. Дуже вже тяжко працюють вони у полі. Але їх може збентежити звістка про те, що безсоромні нападки на святі доктрини церкви залишились без кари. Не забувайте, що ці жалюгідні люди в своєму напівзвірячому житті можуть все переплутати. Вони справжні звірі, ви навіть того не уявляєте собі. Варт їм почути, що на вербі ростуть груші — і вони втечуть з роботи в полі, щоб погомоніти про це.
ГАЛІЛЕЙ (зацікавлено). Справді?
ЛЮДОВИКО. Звірі вони. А коли приходять до маєтку по якусь дрібницю, мати змушена відшмагати перед їхніми очима собаку, щоб навчити їх покорі, порядку і чемності. Ви, синьйоре Галілео, часом бачите з вікна карети квітучі поля кукурудзи. Ви не думаєте і не гадаєте, коли їсте наші оливки і наш сир, скільки праці треба, щоб виростити, добути це, скільки турбот.