Як тільки сонце вечір запалило
І небо скрізь прозоро затремтіло,
На ньому зорі блиснули прекрасні,
Як камені коштовнії, алмазні,
Фалес тут крикнув: "Гей-но, бабо люба!"
"Чого,— це баба,— розпустив ти губи?"
"Набридло, бабо, на одному місці,
Хотілося б до зір мені полізти".
Потюпала вперед стара із хати,
А слідом мудрість суне дурнувата.
...