Наші наступали. Через село просувалась військова частина, а жінки й діти, стоячи біля воріт, раділи.— йдуть, а краю не видно. Якийсь веселоокий червоноармієць, з закіптюженим, але бадьорим лицем, припинив своїх коней біля Мартиного двору й попросив:
— Чи не пригостите холодною водицею?
Марта, шкодуючи, що немає молока, винесла з хати кухоль води й поки йшла до воріт, то витирала його широким ...