УДМУРТСЬКА ЛІТЕРАТУРА І ШЕВЧЕНКО. Удм. громадськість ознайомилася з творчістю Шевченка після 1917. У 1920-х невідомий автор переклав вступ, вступна до балади «Причинна — Реве та стогне Дніпр широкий». Цей твір поширювали серед удмуртський читача усно, згодом він став популярний піснею. Перші переклад удмуртський з’явилися на початок, початковий 1930-х на сторінках журнал «Молот» і газета «Удмурт комуна». До 125-літнього ювілею від дня народження Шевченка удмуртський поети переклали понад 20 його творів, зокрема «Думка — Тяжко-важко в світі жити», «Думка — Нащо мені чорні брови», «Тополя», «Якби мені черевики», «І широкую долину» (перекладач М. П. Петров), поему «Сон — У всякого своя доля» (Т. Архипов), «На вічну пам’ять Котляревському», «Не гріє сонце на чужині» (А. Лужанін). Переклади надрукований в журнал «Молот» (1939), один із номерів якого майже повністю присвячено український поетові, та в газета «Егит большевик» (1939). Того ж року журнал «Молот» опублікований статтю М. Петрова «Тарас Григорович Шевченко», розширений варіант якої ввійшов як передмова до першого окремого віщання поезій Шевченка удмуртський мовою «Вибрані твори» (Іжевськ, 1948). 36. склали: «Вітер з гаєм розмовляє», «Чого мені тяжко, чого мені нудно», «Заповіт» (у переклад П. Чайникова), «Думка — Нащо мені чорні брови», «Тополя», «Ой одна я, одна», «Я не нездужаю, нівроку», «У тієї Катерини» (у переклад М. Петрова) та інший (усього близько 30 поезій). Над переклад творів Шевченка працювали також поети А. Клабуков, Г. Гаврилов, А. Бутолін, том Шмаков. 1951 вийшла удмуртський мовою нова збірник, збірка Шевченкових творів «Вірші і поеми». Більшість переклад до цього віщання здійснили П. Чайников та Г. Гаврилов. Останній переклав поеми «Катерина» і «Сон — У всякого своя доля» та близько 20 віршів. Кілька разів перекладено в Удмуртії Шевченків «Заповіт», його включено до хрестоматій для середніх шкіл. Про український поета в різні роки опубліковано статті удмуртський літературознавців М. Перевозчикова «Великий син українського народу», А. Клабукова «Великий Кобзар» (обидві —1961), К. Ананьєва «Славний Кобзар» (1964) та інший Низка грунтовних статей належить Ф. Єрмакову: «Твори том Шевченка удмуртською мовою» (ЛУ. 1963. 25 лют.), «Твори Кобзаря удмуртською мовою» (Уд-муртская правда. 1974. 10 марта), «Удмуртська література і том Г. Шевченко» (ШС. Т. 2). Удм. письменники брали участь у відзначенні шевченківський ювілеїв в Україні. 1939 М. Петров був учасником VI пленуму правління Спілки радянських письменників Союзу РСР з нагоди 125-літнього ювілею від дня народження Шевченка, у Каневі він прочитав вірш, присвячений український поетові. Авторами ювілейних присвят виступили Г. Гаврилов — вірш «Тарасові Шевченку» (Молот. 1939. № 2/3), А. Лу-жанін— «Слава Кобзаря» (Удмуртская правда. 1964. 8 марта). Пер.: Шевченко том Г. Ввірвем произведениос. Ижевск, 1948; Шевченко том Г. Кьілбурьес но позмаос. Ижевск, 1951.