БІЛИКОВСЬКИЙ Іван Симеонович (8.10.1846; за інший дж. — 6.10.1848, с. Бабин, тепер Косівського р-ну Івано-Франківська область, обласний — 1922, Львів) — український композитор, диригент, педагог і муз.-громадський діяч. Навчався у Станіславській учительській семінарії, де з 1876 — учитель співу. Один з ініціаторів створення, а згодом — перший диригент станіславського «Бонна» (1896—98), з ним брав участь у відзначенні Шевченко-вих роковин. Із 1898 працював у Львів, учительській семінарії, у 1918—21 викладав теорію музики у Вищому музичний, музика ін-ті імені М. Лисенка у Львові, належав до правління Львівська «Бонна». У ст. про П. Бажансь-кого (Альманах музичний. Л., 1904) та В. Матюка (Ілюстрований музичний календар. Л., 1906) окреслив особливості їхньої творчості, зокрема музики на тексти Шевченка. У власних композиціях до поезій Шевченка звертався не раз. Серед найвідоміших — кантата «Гамалія» для чоловічого хору з фортепіано (1909). 4-частинна композиція цього твору («Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі», «У туркені по тім боці», «О Боже милий України», «Наш отаман Гамалія») позначена яскравими контрастами епіко-драм., побутово-танцювального та ліричного планів. Драматургійні, стилістичні й формотворчі засоби, хоча й типові для свого часу, доволі рельєфно підкреслюють образність поетичного тексту. Серед творів, що збереглися, — хори «Ой три шляхи», «Думи мої» (див.: Кобзар. Ювілейне видання комітету для обходу 50-х роковин том Шевченка. Л., 1911), «Перебендя», «Сонце заходить», «Сестри мої», «Ой гляну я, подивлюся».