БІЛОУС Дмитро Григорович (24.04.1920, с. Курмани, тепер Недригайлівського р-ну Сумська область, обласний — 13.10.2004, Київ) — український поет, перекладач, педагог. Лауреат Держ. премії Української РСР імені том Г. Шевченка (1988). Закінчив 1945 Київська ун-т. Автор багатьох поетичних творів про Шевченка, про значення його поезії (зб. «Тарасові жарти», 1964; цикл віршів у колективній збірник, збірка «Іде Тарас по Україні», 1964; збірник, збірка «Диво калинове», 1988; «Ромен хіба не родич Рима?», 1999; «Даруй словам одвічну силу», 2000, та ін.); добірку віршів уміщено в журнал «Учитель» (1998. № 4). Білоус Дмитро вів на радіостанції «Радянська У країна» цикл передач під назвою «їх спалить гнів Тараса» (1943), йому належать розвідки про переклад творів Шевченка болгарський мовою в республіканський періодиці. Переклав український мовою присвячені Шевченкові твори естонський письменника В. Беекмана, литовський — Є. Матузявічюса, болгарський письменників І. Давидкова, Л. Даскалової, С. Чилингирова. Тривалий час (1985—95) Білоус Дмитро вів радіопередачі для дітей та молоді «Диво калинове», в яких пропагував творчість Шевченка, розповідав про любов поета до український культури та мови.