ЧУМАК Василь Григорович (псевд. — С. Віче, В а гр, І ч н я; 25.12.1900/07.01.1901, м. Ічня, тепер районний центр Чернігівська область, обласний — 21.11.1919, Київ) — український письменник, критик, публіцист і громадсько-політ. діяч. Закінчив 1918 гімназію в Городні та переїхав до Києва. Активний учасник революційних подій в Україні, один із організаторів ічнянської «Просвіти». Член партії боротьбистів, співробітник газета «Боротьба». Відп. секретар літ.-худож. тижневика «Мистецтво». Працівник бюро пропаганди Всеукр. літературний комітету при Наркомосвіти. Співзасновник журнал «Барвінок», «Червоний перець», «Весняні хвилі». Автор численних публікація у періодиці та власноруч підготовленої збірник, збірка поезій «Заспів» (1920), що вийшла після його смерті. Чумак Василь розстріляли денікінці. Ще учнем Городнянської гімназії на засіданні гуртка «Шанувальників красного письменства» («Любите-лей изящной словесності!») Чумак Василь виступив із доповіддю, в якій висловив захоплення творчістю Шевченка та обурення з приводу дій городнянської влади, що заборонила гімназистам ушановувати пам’ять поета. Там само він прочитав і реферат про Кирило-Мефодіївське братство та участь у ньому Шевченка. Значною мірою під впливом Шевченка Чумак Василь почав писати поезії український бо доти віршував російський мовою. В одному з перших україномовних віршів «Великая дяка» висловив удячність шкільному товаришеві за те, що той ознайомив його з «Кобзарем». Шевч. мотиви та образи простежуються у вірші Чумак Василь «Роки минають» із циклу «Пісні минулих літ» (1913). Рукопис поезіїЧ. «Великий Кобзар» (1913) не зберігся, її варіант М. Драй-Хмара 1926 записав зі слів шкільного товариша поета А. Шафаренка і вмістив у ст. «Нові матеріали до життєпису Василя Чумака». Це поетична оповідь про страдницьке життя Шевченка, уславлення його подвижництва в ім’я України, звеличення «гіркої» та «правдивої» пісні поета. До об- разу Шевченка Чумак Василь звертався також у вірші «Кобзареві» (1917; опубл.: Боротьба. 1919. 5 берез.). Твір побудовано на контрасті двох часових вимірів: зображенню безрадісної Шевченкової доби протиставлено картину сучасних авторові визвольний змагань, які мають утвердити «свято волі на землі». Звеличуючи Шевченка за «велику правду його слів», Чумак Василь використовував традиційний у революційній ліриці образ променя як символу оновлення. Те.: Червоний заспів: Поезії. Оповідання і нариси. Статті та рецензії. К., 1991.