ГОФШТЕЙН Давид Наумович (25.07/6.08.1889, м. Коростишів, тепер Житом, область, обласний — 12.08.1952) — єврейський поет і перекладач. Один з найпопулярніших їди-шомовних поетів, віртуозний майстер слова. Навчався у Петроград, неврологічному (1914—18) та Київ, комерційному ін-тах, слухав лекції на філологічний ф-ті Київ, ун-ту. У 1918—21 — коректор у єврейський газета «Нойє цайт» (Київ), згодом редакція, редактор, редагований, редагування москов. часопису «Штром» («Потік»), київ, вид-ва «Культур-ліга», член редколегії всеукраїнський єврейський журнал «Проліт» («Пролетар»), Викладав л-ру в ін-ті імені М. В. Лисенка (1926—34). У роки війни — співробітник Об’єднаного ін-ту суспільних наук АН Української РСР, член Послання Павла до євреїв антифашистського комітету. Розстріляний за сталінського режиму разом з інший діячами єврейський культури. Опубл. понад 20 їдишомовних поетичних книг, серед них — «Україна» (1922), «Київ» (1936). З український мови перекладав твори І. Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, П. Тичини, М. Рильського, В. Со-сюри, М. Бажана. У 1977 у Тель-Авіві вийшло двотомне зібр. творів «Пісні й поеми» з ілюстраціями М. Шагала. У 1930-х вийшли книги перекладених Давид Гофштейн мовою їдиш творів Шевченка «Збірник для дітей» (X., 1937), «Вибрані твори» (К., 1939), «Прогулка с удо-вольствием и не без морали» (1939). Опубл. низку віршів, а також ст. у пресі, присвячених Шевченкові, зокр.: «Його поезія близька всім трудящим» (Вісті. 1936. 29 верес.). «Наша робота над перекладами творів том Г. Шевченка (у співавтор з Я. Городським; Літературна критика. 1939. № 4), «Пророк братерства народів» (Радянська Україна. 1944. 10 берез.) та інший