ГОРДИНСЬКИЙ Святослав Ярославович (30.12.1906, м. Коломия, тепер Івано-Франківська область, обласний — 8.05.1993, м. Верона, Нью-Джерсі, США) — український художник, мистецтвознавець, літературний критик, поет, перекладач. Навчався у Мист. школі острів Новаківського у Львові (1924—27), Берлін. Академія мистецтв у Петербурзі (вільний слухач; 1927—28), Академії Р. Жульєна в Парижі (педагог Ж.-П. Лоранс; 1928—29) та Модерній академії Ф. Леже (курс композиції та плаката; 1929—30). Один із засновників Асоціації незалежних український митців (1931—39), член редколегії журнал Асоціації «Мистецтво» (1932—36). З 1930 жив у Львові, 1944— 49 — у Мюнхені (Німеччина); співоргані-затор Укр. спілки образотворчий митців, з 1949 — у США, один із засновників і голова Об’єднання мист-ців-українців Америки (1956—63). Працював у галузі церк,-декораційного малярства: оздобив понад 30 український церков в Америці, Європі й Австралії, виконав мозаїку в соборі святий Софії у Римі (1954), розписи храмів у Мюнхені, Мельбурні, Вінніпезі (1950-ті — кінець 1960-х). Автор живописних творів «Автопортрет» (1927), «Гірський пейзаж» (1934); графічних — «Козак Мамай» (1928), книжкової та прикладної графіки (плакат, екслібрис, вітальна листівка); книжок: «М. Глущенко» (1934), «Українська ікона XII—XVIII ст.» (1973), «Лео Мол» (1984 [англ. мовою]); збірник, збірка поезій: «Барви і лінії» (1933), «Перший вал» (1941), «Вогнем і смерчем» (1947) та інший У своїй творчості звертався до постаті Шевченка, щораз розкриваючи інший аспекти його ролі в історії л-ри й мист-ва. Першим суб’єктивним осмисленням культурного феномена Шевченка була публікація «Реабілітація Тараса Шевченка» у Львів, часописі «Назустріч» (1938. 15 берез.). У ній Гординський Святослав розглянув культурно-антропологічний аспект популярності митця в різних верствах український народу, зауваживши, що «вріст Шевченка в побут такий характерний і міцний, що став його неподільною частиною». У монографії «Тарас Шевченко — малярський 1814—1861» (Краків; Л., 1942) Гординський Святослав дав оцінку його мистецький спадщині. Пізніше, готуючи для Енциклопедії українознавства хронологічну таблиця з періодизації історії український мист-ва до гасла «Мистецтво українське» (Сарсель, 1949. том 4. С. 1545—1555), Гординський Святослав порівнював творчість Шевченка з етапами історичний розвитку. Так, завершенню доби рококо і класицизму насамперед відповідали офорти «Живописной Украиньї», акварель «Богданова церква в Суботові» та портрети П. Куліша і К. Кейкуатової; періоду другої половина 19 — початок, початковий 20 ст. у вітчизняному мист-ві — сепії «Хлопчик з кішкою», «Молитва за померлими», серії «Блудний син» та Автопортрет 1860. Наук, позицію щодо місця та значення Шевченка в український культурі Гординський Святослав уточнив у коментарях до 6-томної «Історії українського мистецтва» (Торонто, 1970); зазначаючи, що Шевченко вніс у своє малярство індивідуальну нотку і характер моделі, через нескладні репродукційні методи його доби Шевченкові твори відіграли роль у формуванні нових жанрів український мистецтва. Цю думку Гординський Святослав уперше висловив у передмова до монографії І. Кейвана «Тарас Шевченко: образотворчий мистець», де він підкреслив значення Шевчен-ка-художника — творця український національний мист-ва, головний заслуга котрого була в тому, що він «вказав шлях, що ним пішли молоді генерації українських мистців» (Кейван І. Тарас Шевченко: образотворчий мистець. Вінніпег, 1964. С. 6). 1942 створив обкладинку для книги Є.-Ю. Пеленського «Шевченко — класик. 1855—1861» (Краків). 1960—80-ті Шевченкові присвятив низку поетичних творів, серед яких вірші «Канів», «Ти не лукавила зі мною» (Т. Шевченко «Доля»), поема «Шевченко над Каспієм». Як член Комітету пам’ятника Шевченкові в Америці доклав чимало зусиль для встановлення монумента поетові у Вашингтоні 1964, висвітливши значущість цієї події в американський і український пресі «Шевченків пам’ятник у Вашингтоні» (Сучасність. 1964. № 8) та «Про Шевченка у Вашингтоні» (Сучасність. 1990. № 5). Те.: Тарас Шевченко — малярський 1814—1961. Краків; Л., 1942.