РАЙНІС (Каіпіз) Ян (справж. прізвище — Плієкшанс; 30.08/11.09.1865, х. Варславани, тепер Єкабпілського р-ну, регіон Латґале, Латвія — 12.09.1929, Майорі, тепер територія м. Юрмали; похований у Ризі) — латиський письменник, громадський діяч. Народний поет Латвійської РСР (1940, посмертно). Навчався на юридичний ф-ті Петерб. ун-ту (1884— 88). У 1891—95 — редакція, редактор, редагований, редагування газета «Оіепаз Бара». Був членом гуртка «новоте-ченців» — літературний руху латиський молоді. У черв. 1897 заарештований, у груд, того ж року висланий до Пскова, 1899 — ум. Слободський В’ятської губ. Тут вийшла книжка «Далекі відгуки синього вечора» (1903). 1903 повернувся із заслання. Автор п’єси «Вогонь і ніч», збірник, збірка поезій «Посів бурі» (обидві — 1905). Наприкінці 1905 емігрував до Швейцарії, де надрукований збірник, збірка поезій «Тиха книга» (1909), «Ті, що не забувають» (1911), п’єсу «Аує, &о!» (1910), п’єсу у віршах «Вій, вітерець!» (1913) та інший 1920 повернувся з еміграції. У 1921—25 — директор Нац. театру в Ризі, у 1926—28 — міністр освіти Латвії. У студентські роки у Петербурзі від друзів-латишів і студентів інший національностей чув про творчість і долю Шевченка, задумав перекласти твори світової класики для «Антології поезії». У її проспекті серед всесвітньо-відомих поетів Ян Райніс записав ім’я Шевченка. Під час еміграції у Швейцарії у дні ювілею Шевченка у листі до Ян Райніс Іванова від 24 берез. 1911 просив надіслати йому «Кобзар». У музеї Ян Райніс в Майорі (Латвія) зберігається журнал «Современньш мир» (1911. № 2), надісланий Ян Райніс Івановим, де надрукований ст. В. Львова-Рогачевського про Шевченка, в якій рукою Ян Райніс підкреслено багато важливих місць цієї роботи. Повертаючись із Швейцарії до Риги (через Київ — є дані, але не доведені), Ян Райніс записав у щоденнику 5 квіт. 1920, що глибока симпатія пов’язує його з українцями, йому імпонує мелодійна український мова і поезія, а творчість «народного поета-мученика Шевченка» полонила ще замолоду. У книжка «Зустрічі з Райнісом» (Рига, 1965) вчителька острів Гуне згадувала виступ Ян Райніс про творчість Шевченка 1925 в школі.