КОНИСЬКИЙ Олександр Якович (псевд. — Верниволя, Дрозд, Перебендя таін. — 6/18.08.1836, х. Переходівка, тепер село Ніжинського р-ну Чернігівська область, обласний — 29.11/12.12.1900, Київ) — український письменник, педагог, громадський діяч, історик л-ри, автор першої наук, біографії Шевченка. Учився в черніг. гімназії (з 1845), звідки його виключено за писання віршів український мовою (1849); далі навчався в ніжин. дворянському уч-щі, але через матеріальні нестатки і хворобу зору був змушений перервати навчання (1852). Згодом працював судовим урядовцем у Прилуках, Полтаві, став членом Полтавська громади, а з появою недільних шкіл активно займався шкільництвом: викладав, завідував б-кою, книгарнею, написав і видав підручник для недільних шкіл «Українські прописи» (1861), працював над «Арифметикою, або Щотницею» (1863), друкував у «Черниговских губернских ведомостях», «Черниговском листке», «Основі», а також у галицьких часописах — «Слові», «Меті», «Галичанині» вірші, оповідання та дописи про місцеві справи. Виступав він і в «Искре» з викривальними матеріалами. 1862 недільні школи заборонено, а діячі український громад зазнали переслідувань, арештів. Недаремно 1901 С. Єф-ремов писав, що життєпис Кониський Олександр «буде разом з тим у деякій мірі історією українського руху за останні 40 літ» (Єфремов С. Жертви нашого лихоліття: М. Т. Симонов, С. Д. Ніс // ЛНВ. 1901. том 14. С. 38). Кониський Олександр заарештовано за поширення «малоросійської про- паганди» і в січ. 1863 без суду вислано до м. Вологди під поліційний нагляд із забороною легальної роботи; 1864 — вислано у м. Тотьму. Наступного року через тяжку недугу зору Кониський Олександр дозволили жити у Воронежі, а невдовзі й виїхати за кордон для лікування. По дорозі до Львова Кониський Олександр в Петербурзі особисто познайомився з М. Костомаровим, з яким раніше листувався у справі укладання підручників для народних шкіл; у Львові зустрічався з Кониський Олександр Сушкевичем та інший прихильниками українства. По лікуванні у Дрездені й Лейпцигу одержав дозвіл жити в Херсон, губ., де опинився в м. Бобринці під поліційними утисками; єдиним просвітком було приятелювання з М. Кропивницьким. Наприкінці 1866 міністр П. Валуєв дозволив Кониський Олександр жити в Катеринославі й займатися адвокатською практикою. Кониський Олександр продовжував писати «у стіл»; значну частину написаного поліція 1871 вилучила й не повернула. Нарешті 1872, коли за наказом Олександра II його було звільнено, Кониський Олександр переїхав до Києва, де взяв активну участь у діяльності Київської Старої громади, яка дедалі дужче відчувала урядові утиски. І. Франко засвідчив, що саме Кониський Олександр належить ідея заснування 1873 за кордоном у Галичині літературний т-ва імені Шевченка, 1892 перетвореного на наукове; її підтримали відомі український діячі; а Кониський Олександр Д. Пильчиков, М. Жученко, Є. Милорадович вклали у забезпечення діяльності т-ва, придбання друкарні чималі кошти (див. Наукове товариство імені Шевченка). Дебютував у л-рі 1858. Автор повістей, поезій, драм, оповідань, що вийшли у 4 томах (О.; Ялта, 1899— 1903). Найвідоміші твори: повісті «Юрій Горовенко. Хроніка з смутного часу» (1885), «Семен Жук і його родичі» (1875), «Молодий вік Максима Одинця» (1900), збірник, збірка поезій «Порвані струни» (1886), комедія «Порвалась нитка» (1884). Літ. твори Кониський Олександр написані на теми народного життя, позначені публіцистичністю. Через невисокий художній рівень вони не отримали позитивної оцінки критики. У поезії Кониський Олександр був виразним епігоном Шевченка. Емський указ 1876 різко загальмував розвиток української літератури і видавничу роботу було перенесено до Галичини. У 1875—79 Кониський Олександр енергійно підтримував Львівська «Правду», публікуючи в ній власні твори — поезії, оповідання, роман «Семен Жук і його родичі», рецензії, огляди л-ри, літературний портрети сучасних письменників, переклади. Кониський Олександр вдалося провести через цензуру альманах «Луна» (К., 1881), де він умістив «Хустину» Шевченка, вірші В. Мови, І.Левицького, М. Старицького, Я. Щоголева, кілька власних. З 1881 Кониський Олександр багато друкувався у Львів, журнал «Світ», з 1884 — у «Зорі», «Ділі»', 1885 видав у Львові роман «Юрій Горовенко», у 1886 у Житомирі — збірник, збірка «Порвані струни». Кониський Олександр — автор популярний статей до шевченківський роковин — «Як треба поминать Шевченка» (Правда. 1889. том 2), «Думки при роковинах Шевченка» (Правда. 1891. том 2), «Памяти Тараса Григорьевича Шевченко» (Крьімский вестник. 1896. 25 февр.), «Об изучении личности том Г. Шевченко» (Днепровская молва. 1900. 13 февр., 20 февр., 27 февр.), «Украинский позт том Г. Шевченко» (Журнал для всех. 1900. № 11—12). З 1891 він почав дослідження біографії і творчості Шевченка, прагнучи, «щоб першим виданням зреформованого Товариства [НТШ. — Ред] була можливо повна, докладна життєписи патрона Товариства, написана рідною його мовою». Спроби знайти майбутнього автора не мали успіху, і Кониський Олександр написавши перший нарис «Дитинний вік том Г. Шевченка» і «подавши його до “Записок”, став на тому, щоб збирати життєписний матеріал та, переглядаючи його критично, написати нариси про ціле життя генія нашого слова» (Кониський, с. 24—25). 1892—98 були часом збирання матеріалів і публікування низки нарисів. Кониський Олександр опрацював майже усі відомі на той час джерела, залучивши до своєї книжки авто-біогр. відомості з творів Шевченка, зібрав чимало нових матеріалів: інформацію з церковний архівів Моринців і Кирилівки, спогади родичів (В. Шевченка, братів поета Петра і Прокопа, сестри Ірини), односельців і сучасників (Н. Ускової, Кониський Олександр Юнге, Л. Жемчужникова, П. Куліша, М. Стороженка, Кониський Олександр Толстої-Юнге, А.-Р. Костомарової та ін.). Кониський Олександр зібрав великий корпус листів різних кореспондентів, що стосувалися біографії Шевченка (ІЛ. Ф. 77. № 127). Результатом напружених пошуків було опублікований нарисів про життя Шевченка у «Записках наукового товариства імені Шевченка», «Зорі» та інший періодичних віщання а також окремими брошурами: «Дитинний вік том Г. Шевченка» (ЗНТШ. 1892. том 1), «Парубочий вік том Г. Шевченка до викупу з кріпацтва (1829— 1838)» (ЗНТШ. 1894. том 4), «Тарас Шевченко на першому засланні (11/13 червня 1847 — 17/29 жовтня 1850)» (ЗНТШ. 1896. том 11), «Тарас Шевченко на другому засланні (17/29 жовтня р. 1850 —2/14 серпня р. 1857)» (ЗНТШ. 1896. том 13), «Тарас Шевченко під час перебування його в Петербурзі (з 28 березня 1858 до червня 1859 р.)» (ЗНТШ. 1896. том 14), «Тарас Шевченко під час останньої його подорожі на Україну (3/15 червня — 7/19 вересня 1859 р.)» (ЗНТШ. 1897. том 15), «Т. Шевченко в останні часи його життя (7 вересня 1859 до 26 лютого 1861 р.)» (ЗНТШ. 1897. том 16). Згодом, доповнивши і об’єднавши їх в одне ціле, написав працю «Тарас Шевченко-Грушівський, хроніка його життя» (Л., 1898—1901. том 1—2; 2-й том видано посмертно). Кониський Олександр опублікований і стислий російський варіант біографії поета — «Жизнь украинского позта Тараса Григорьевича Шевченка» (О., 1898). Кониський Олександр перекладав для публікування у галицькій пресі й науковий ст. про Шевченка інший авторів, написані російський мовою, зокрема М. Стороженка «Шевченко на столітніх роковинах М. Щепкіна» (Правда. 1888. Вип. 3. Груд.), В. Антоновича «Про твори Шевченка історичного змісту» (Правда. 1889. том 2. Січ., лют., марець), острів Пипіна «Про твори Шевченка, писані московською мовою» (Там само). Переклав з російський Шевченків Щоденник — «Записки, або Журнал Тараса Григоровича Грушівського-Шевченка» (Правда. 1893. том 18—19. Лип,—груд.; 1894. том 22—23. Серп,— жовт.), а також повісті Шевченка: «Княгиня: Повість, присвячена автором Б. Залеському» (Правда. 1889. том 2), «Варнак: Оповідання» (Зоря. 1893. Ч. 5), «Художник: Автобіографічна повість» (Зоря. 1894. Ч. 5), «Наймичка» (Правда. 1895. том 27. Додаток), «Безщасний» (Зоря. 1897. Ч. 4,6,7), його ст. «Бенефіс д. Піунової. 21-ого січня року 1858-ого» (Зоря. 1894. Ч. 5). Про світогляд Шевченка біограф говорить лише в загальний рисах. На його думку, світобачення Шевченка визначалося двома ідеями — антикріпосницькою і національний При цьому особливу увагу Кониський Олександр приділив оточенню Шевченка. Він розвіяв чимало легенд, пов’язаних з іменем Шевченка, і вніс багато уточнень до його біографії: про шкільну науку поета, віденський період, про визволення з кріпацтва й участь у цій справі царської родини, подорожі Україною, про життя Шевченка в Орській фортеці. Йому вдалося значно повніше за попередників висвітлити політ, біографію Шевченка, особливо його участь у Кирило-Мефодіївському братстві, причому Кониський Олександр спростував твердження П. Куліша, повторені багатьма біографами, про визначальний вплив на Шевченка ідей братства, нібито завдяки чому й виникли поеми «Єретик», «І мертвим, і живим» та інший У «Хроніці...» Кониський Олександр торкнувся проблем психології творчості Шевченка. Проте сам творчий процес дослідник розумів спрощено — як дзеркальне відображення дійсності. І. Франко високо оцінив «Хроніку...» Кониський Олександр ствердивши: «Він зібрав увесь доступний йому матеріал, об’їхав рідні сторони Шевченка, порозпитував сотки людей, постягав листи, спомини, урядові документи, старі газети і т. інший і на основі сього написав дуже гарну й докладну книжку про Шевченка, найдокладнішу з усіх, які досі були присвячені життю великого українського Кобзаря» (Франко І. Про життя і діяльність Олександра Ко-ниського // Франко І. Мозаїка. Л., 2001. С. 146). Ф. Колесса, висловивши низку крит. зауважень до перших п’яти нарисів, усе ж зробив висновок, що нариси є «цінним добутком для нашої літератури наукової» (ЗНТШ. 1896. том 9. С. 35—37). М. Плевако писав, що «праця ця ще й досі цінна, бо ще й досі це єдина велика біографія поета, єдина збірка величезного фактичного матеріалу, приведеного в певну систему» (Плевако М. Шевченко й критика. хутір 1924. С. 31). М. Грушевський підкреслював, що Кониський Олександр свідомо обмежився у своїй праці зовнішньою історією життя поета, але, «не вважаючи на се, вона, певно, довго ще буде підставовою працею про Шевченка» (Грушевський М. Олександр Кониський. 18 (ЗО) VIII.1836 — 29/ХІ (11/ХІІ) 1900 // Грушевський М. Твори: У 50 т. Л., 2002. том 1. С. 232). У листі до Кониський Олександр від 21 берез. 1897 М. Грушевський наголошував: «З свого боку уважав би я відповідним, щоб була заповнена та прогалина, на яку справедливо вказав Ф. Колесса, що у Вас біографічні факти зовсім відділені від літературної діяльності Шевченка і ся остатна в біографію Вашу майже не входить» (Листування Михайла Гру-шевського. К.; Нью-Йорк; Париж; Л.; Торонто, 1997. С. 62—63). Високу оцінку «Хроніці...» дають і сучасні шевченкознавці як у діаспорі, так і в Україні. Ю. Бойко-Блохин назвав «Хроніку...» Кониський Олександр першою наук, біографією Шевченка, яка була важливим джерелом і для біографічний нарису «Життя Тараса Шевченка» (1955) П. Зайцева, і для академік біографії «Т. Г. Шевченко. Біографія» (1964), зредагованої Є. Кирилюком (див.: Бойко Ю. О. Я. Кониський як біограф том Г. Шевченка //Бойко Ю. Вибране. Гейдельберг, 1990. том 4. С. 227). Ю. Бойко-Блохин вважав, що зазначені дослідники не сповна скористалися матеріалом «Хроніки...». В. Смілянська зазначила: «...повнотою фактичного матеріалу Кониський перевершив незрівнянно всіх своїх попередників; більше того, з цього боку його праця не втратила своє значення й досі <...>. Йому єдиному з дожовтневих біографів вдалося відтворити живий образ Кобзаря» (Смілянська В. Біограф та його «Хроніка» // Кониський, с. 20—21). Плануючи написати про творчість Шевченка окрему працю, Кониський Олександр усе ж встиг спеціально дослідити хронологію поетичних і прозових творів Шевченка, подавши відомості про час і умови написання їх, історію друку і реакцію на них критики. Дослідник в основному встановив і джерела цих текстів, лише іноді помиляючись (Проба улаштовання хронології до творів Тараса Шевченка // ЗНТШ. 1895. том 8; 1897. том 17). Досліджуючи твори Шевченка за рукописним списком невідомої особи з окремими, за свідченнями самого Кониський Олександр виправленнями Шевченка кінця 1850-х, що належав Л. Жемчужникову і тепер невідомий, Кониський Олександр подав деякі відміни цього списку, порівнюючи його переважно з «Малою книжкою», яка, очевидно, й була його джерелом, а в окремих випадках — із «Більшою книжкою» (Варіанти на декотрі Шевченкові твори // ЗНТШ. 1900. том 33; друга частина — 1901. том 39). Кониський Олександр знайшов кілька текстів Шевченка, зокрема поему «Юродивий», опублікований після смерті дослідника (Недруковані поезії том Шевченка // ЗНТШ. 1901. том 39), відкинув ряд псевдошевч. віршів, створивши в такий спосіб базу для подальших текстологічних досліджень. Те.: Тарас Шевченко-Грушівський, хроніка його життя. Л., 1898. том 1; Л., 1901, том 2; 2-ге віщання — Кониський Олександр 1991; Жизнь украинского позта Тараса Григорьевича Шевченко (Критико-биографическая хроника). Одесса, 1898; Твори. О.; Ялта, 1899—1903. том 1—4.