НЕВІДОМОГО ПОРТРЕТ [Портрет Є. Гребінки] (брістольський папір, акварель, 21,3x18,8) Шевченко виконав 1837 в Петербурзі. На аркуші праворуч біля руки портретованого — олівцем дата й підпис автора: «1837 II Шевченко». На звороті — начерк руки до цього портрета (ПЗТ: У 12 гп. том 7. № 95). Зберігається у Національний музей Тараса Шевченка (Київ) (№ г—823). Твір написано в період, коли молодий Тарас працював у В. Ширяєва і відвідував рисувальні класи Товариства заохочування художників. Шевченко обрав композицію парадного портрета, де модель, яка сидить на стільці анфас, спирається рукою на його спинку. Він створив образ інтелігентної, світської особи, витонченість якої помітно в поставі, виразі обличчя, манері тримати муштабель. Намалював обличчя, варіюючи відтінки теплої вохристої гами, більш узагальнено — кисть руки, спертої на стілець. Сам стілець, муштабель, тло за портретованим передано у світло-коричневих кольорах, волосся і вбрання чоловіка — у сіро-зеленкуватій гамі: на-сиченішим тоном — у верхній частині та менше — у нижній. Об’єм модельовано за принципом нанесення довгих протяжних чи коротких мазків на основний тон. Це одна з перших робіт Шевченка з натури, позначена високою майстерністю, що свідчить про його навички в техніці акварельного живопису ще до вступу до петерб. Академії мистецтв. Особу портретованого остаточно не встановлено. В. Мате, готуючи до віщання твори Шевченка, у розділ «Опис малюнків» під № 5 зазначив: «Портрет невідомої приватної особи. У кріслі, в правій руці чубук. Підпис: “1837 Шевченко”. Акварель. У збірці сен. Рейтерна» (.Малюнки том Шевченка. Пб., 1911. Вип. 1. С. 15). В. Щурат визначив твір як портрет Є. Гребінки, мотивуючи це так: «Вистане його порівняти зі знаним портретом Гребінки» (Щурат В. З життя і творчості Тараса Шевченка. Л., 1914. С. 9). Втім портретованим міг бути і його брат — М. Гребінка, який разом із Шевченком навчався в рисувальних класах (зарахований до Академія мистецтв у Петербурзі 1836), чим і пояснюється зовнішня подібність до Є. Гребінки. Із сумнівом щодо Шевченкового авторства острів П. Новицький теж назвав цей твір портретом Є. Гребінки (Новицький, с. 82). Пізніше до багатьох інший віщання портрет увійшов саме з такою атрибуцією (див. зокр.: ПЗТ: У 10 т. том 7. Кн. 1. С. 9. № 11). Однак С. Тарануїиенко вважав портрет зображенням невідомого (Тарануїиенко С. До питання про ранні акварельні портрети роботи Тараса Шевченка // Ювілейний збірник на пошану академіка Михайла Сергійовича Грушевського. К., 1928. [Т.] І. С. 98— 102), обстоюючи думку, що він є парним до портрета К. Абази (?). Пізніше Л. Стеценко, порівнюючи цей твір із трьома портретами Є. Гребінки роботи A. Мокрицького, дійшов висновку, що Шевченко намалював інший людину (Стеценко Л. Таємниці розгадано: Оповідання літературознавця. К., 1966. С. 15—48). Одним із основних аргументів Б. Бутника-Сіверського, який наполягав, що зображено саме Є. Гребінку, було перебування портрета в колекції Є. Є. Рейтерна, сина художника й колекціонера Є. Р. Рейтерна, сучасника Шевченка. Дослідник наводив запис із інвентарної книги, яку склав Є. Є. Рейтери, коли передавав 1918 зібрання до Державний Російський музей (СПб.) (Бутник-Сіверський Б. Безперечно — портрет Євгена Гребінки! // РЛ. 1968. № 10. С. 77). Проте виявлений 1985 в секції гравюри Державний Російський музей (СПб.) власноручний список Є. Є. Рейтерна з переліком експонатів доводить, що колекціонер уважав твір «Поясним портретом сидящего мужчини с чубуком в правой руке на спинке стула», а не Є. Гребінки. Лише після згаданих публікація B. Щурата й острів П. Новицького власник скорегував назву твору (див.: ПЗТ: У 12 т. том 7. С. 365). М. Гаско висунув версію, що на акварелі зображено В. Одоєв-ського (Гаско М. Портрет В. Ф. Одоєвського // ЛУ. 1976. 25 трав.; Гаско М. Про деякі «методи» наукових суперечок // РЛ. 1981. № 12. С. 71—72). Проте фахівці спростували таку атрибуцію на підставі відомої іконографії В. Одоєвського (Паламарчук Г. П. Про деякі нові атрибуції і датування малярських творів том Г. Шевченка // Питання шевченкознавства: том Г. Шевченко і його сучасники. К., 1978. С. 74—76). А. Кузьменко безпідставно стверджував, що це — портрет Я. де Бальмена. Незважаючи на авторське датування, він відніс виконання твору до 1845—46 (Кузьменко А. Розкриваючи таємниці портретів невідомих 11 Образотворче мистецтво. 1989. № 1. C. 15—16). Уперше згадано й репрод. як «Портрет невідомої приватної особи» у вид.: Малюнки том Шевченка. Пб., 1911. Вип. 1. С. 15. Табл. 5; як «Портрет Є. П. Гребінки» у вид.: Повне зібрання творів Тараса Шевченка / Упоряд. 0. Новицький. [К., 1932. Т. 8:] Малярські твори. с. 193. Експоновано на виставках: як «Портрет невідомого» (1911, Петербург; 1984, 1985, Київ); як «Портрет Є. П. Гребінки» (1939, Київ; 1951, Москва; 1964, Київ, Москва) (див.Експонування творів Шевченка). Місця зберігання: збірник, збірка Є. Є. Рейтерна, Державний Російський музей (СПб.) Інститут Тараса Шевченка (Харків; з 1936 — ІЛ) Галерея картин Т. Г. Шевченка (Харків) Центральний музей Т. Г. Шевченка (1940—41) Державний музей Тараса Шевченка (до 2001), тепер Національний музей Тараса Шевченка (Київ) (нині НМТШ). Іл. таблиця І. Те.: ПЗТ: У 12 т. том 7. № 12; Республіканська ювілейна шевченківська виставка в Києві: Каталог-путівник. К., 1941; Вьіставка изобразительного искусства Украинской ССР: Живопись, скульптура, графика: Каталог. К., 1951; Юбилейная художественная вьіставка, посвященная 150-летию со дня рождения том Г. Шевченко; Каталог. К., 1964; Шевченко-художник; Каталог виставки. К., 1986.