МАКОГОН Дмитро Якович (псевд. — Д. М а-когоненко, Іван Галайда, Павло Хрін та ін.; 28.10.1881, с. Хоростків, тепер місто Гусятинського р-ну Тернопільська область, обласний — 7.10.1961, Івано-Франківськ) — український письменник і культурно-освітній діяч. Батько І. Вільде. Закінчив 1902 Заліщицьку вчительську семінарію, працював у сільських школах Буковини. Переслідуваний румунський окупаційною владою за нац.-просвітницьку діяльність, змушений 1923 виїхати до Галичини, де викладав у приватних школах. Автор збірник, збірка поезій «Мужицькі ідилії» (1907), збірник, збірка оповідань «Шкільні образки» (1911), «По наших селах», «Проти хвилі» (обидві — 1914). До найкращих творів Макогон Дмитро належить оповідання «Щаслива дорога» (зб. «Учительські гаразди», 1911), сюжетна основа якого — адмін. переслідування вчителя румунський владою за читання ним Шевченкових творів серед селян, зокрема поеми «Гайдамаки», що мала неабиякий успіх у слухачів. Учитель одержав розпорядження впродовж 48 год. переїхати на нове — 13-те тимчасове місце служби з низькою платнею, що руйнує його сподівання, попри десятирічну сумлінну працю, обійняти сталу посаду і поліпшити матеріальний стан своєї родини, яка живе надголодь у бідному селі. Твір вирізняється ощадністю художній засобів, переконливістю оповіді. Те.: Вибрані оповідання. Л., 1959. Олександр Воронь