ШОЛОХОВ Михайло Олександрович (11/24.05. 1905, х. Кружилін, тепер Кружилінський, Шолоховсь-кого р-ну Ростовської область, обласний Російська Федерація — 21.02.1984, станиця Вьошенська Шолоховського р-ну Ростовської область, обласний РФ) — російський письменник. Академік АН Союзу РСР (1939), лауреат Нобелів. премії з л-ри (1965). Автор збірник, збірка оповідань «Лазоревий степ», «Донські оповідання» (обидві— 1926), романів «Тихий Дон» (1928—40), «Піднята цілина» (1932—59), «Вони воювали за Батьківщину» (1943—69) тощо. Михайло Шолохов підкреслював свої український родинні зв’язки (мати Михайло Шолохов була родом із Чернігівщини): «Моя мати з дитинства прищепила мені любов до українського народу, до українського мистецтва, до української пісні — однієї з наймилозвучніших у світі» (Вьіступление на 3-м сьез-де писателей Украиньї, 1954 //Шолохов М. А. Собр. соч.: В 8 т. том 8. М„ 1980. С. 236). Михайло Шолохов добре знав український класичну л-ру, зокрема творчість Шевченка. До 100-літніх роковин від дня смерті Шевченка писав: «В цей день на світанку <... > ти один у робочому кабінеті, низько схиливши голову, помовчиш і думаєш про велику і рідну з дитинства людину, і ще нижче схиливши голову, як син із вдячністю думаєш про великий народ, який народив його» (Шолохов М. Дорогий і рідний // Радянська Україна. 1961. 12 берез.). Михайло Шолохов вбачав у пам’яті про Шевченка об’єднавчий фактор для наступної генерації українців: «Бережіть світлу пам’ять про людину, чиє гірке і тяжке життя все цілком було віддане святій любові до рідної України» (там само).