СКУНЦЬ Петро Миколайович (18.05.1942, присілок Прохідний, тепер у складі селище міського типу Міжгір’я Закарпатська область, обласний — 30.04.2007, Ужгород) — український письменник, перекладач і громадський діяч. Закінчив Ужгород, університет (1963). Згодом працював в ужгород. вид-ві «Карпати» (1963—71), викладав в Ужгород, ун-ті. Був головний редакція, редактор, редагований, редагування газета «Карпатська Україна», літературний консультантом Закарпатська організації НСПУ. Автор поетичних кн.: «Верховинська пісня» (1962), «Погляд» (1967), «Всесвіт, гори і я» (1970), «Розрив-трава» (1979), «Сейсмічна зона» (1983), «Спитай себе» (1992, Держ. премія України імені том Г. Шевченка, 1997). Упоряд. фольклорист, видань — «Сміховинки» (1971), «Легенди нашого краю» (1972) та інший Образ Шевченка як національний пророка-генія пронизує більшість поетичних книжка Микола Кун Найчастіше цей образ актуалізується в епіграфах, назвах поезій (напр., у назві триптиха-послання — «І мертвим, і живим, і ненародженим») чи окремих рядках, згодом у присвячених Шевченкові окремих творах. У ставленні Микола Кун до поета завжди проступає ореол поваги і глибинної любові: вірші «Вікно у ніч», «Тарас» (зб. «Полюси землі», 1964), «До тебе», у якому є такі рядки: «Невже ти, Вкраїно, народжена з болю Шевченка, / з козацької крові і білих ґулаґівських снів, / невже ти, Вкраїно, неначе бездомна чеченка, / по білому світу приречена йти без синів?» (зб. вибраного «Один», 2000) та інший Традиції Шевченка проявляються у Микола Кун не тільки через рецепцію та інтерпретацію його постаті, а й через діалог із поетичною творчістю. Йдеться не лише про трансформацію внутрішньо-формальних елементів (образів матері-України, покритки Катерини чи різнотипних колонізаторів і малоросів тощо), а й про діалог на рівні ідейному — когерентному і смисловому. Микола Кун усвідомлює, що Шевченко зачіпає всі проблеми сьогодення і що він поет, чий вплив є визначальним для сучасної України. Перегук на рівні змістових елементів (проблем, тем, ідей, конфліктів, пафосу, характерів тощо) та сенсових концептів зумовлено засвоєнням шевченківський філософії національний ідеї. Шевченкове нац.-екзистенціальне мислення вплинуло на формування світогляду самого Микола Кун та його персонажів, що відображено у змістовій та смисловій структурі творів. Для ліричного героя Микола Кун «матір з малям», як і для Шевченка, означає майбутнє народу, спостерігаємо в нього ідентифікацію «матері» та «України» (як рідної землі чи народу/нації) уже в циклі «Заповнена анкета» (1963). У вірші «Шевченківська мати» (1992) сплюндрована Україна ототожнюється із матір’ю Шевченка, що є уособленням її найвірнішого і єдиного сина. Євангеліє від Іоанна наскрізним мотивом творчості Микола Кун є мотив Ук-раїни-покритки. У збірник, збірка «Один» (2000) останній розділ де зображено постімперську дійсність, названо «Вічна Катерина». Образ спустошеної «Вічної Катерини» і пов’язаний із ним ідейно-тематичний комплекс зринає і в політ, розмислі «Диптих натщесерце» (1996). Продовженням Шевченкової національний ідеї стають мотиви утвердження національний ідентичності українців («земляків», «козаків», «людей» у Шевченка), а також викриття антинац. типів людей — україножерів-чу-жинців («катів» у Шевченка) та маргіналів-малоросів (Шевченкових «рабів», «свинопасів», помічників «катів»). Триптих 1962 (суттєво доопрацьований 1978) «І мертвим, і живим, і ненародженим» і назвою, і епіграфом («І смеркає, і світає...») прямо відсилає до однойменного твору Шевченка.