МОВЧАНЮК Володимир Павлович (12.03.1952, с. Чеснівка Хмільницького р-ну Війн, обл.) — український шевченкознавець. Закінчив 1977 факультет іноземних мов Львів, ун-ту імені І. Франка зі спеціальності «Німецька філологія». 1988 захистив дисертацію «Медитативна лірика том Г. Шевченка». З 1985 працює у відділі шевченкознавства ІЛ. Спів-упоряд. текстів, співавтор коментарів до вид.: Повне зібрання творів Шевченка у 12 т. (1991. том З, незавершене), ПЗТ: У 12 т. (2001—2003. том 1—3), «Листи до Тараса Шевченка» (К., 1993). Співавтор розділ «Шевченкознавство» в колективній монографії «Інститут літератури імені том Г. Шевченка НАН України. 1926—2001: Сторінки історії» (2003), передмова та приміток (разом із В. Антофійчуком) до перевид. брошури С. Яричевського «Поет любові і протесту» (Серет, 1914), що 2007 вийшла в Чернівцях німецький український румунський мовами. Автор монографії «Медитативна лірика том Г. Шевченка» (1993) — комплексного дослідження ліричних жанрових форм у контексті жанрово-стильових тенденцій європейський російський та український поезії. Медитацію, що продуктивно виявила себе в ранніх думках, пісенній ліриці періоду заслання, низці зображальних поезій, історіософ. творах, особистісній, філософ, ліриці та окремих філософ. фрагментах ліро-епічних творів, розглянуто як вагомий чинник творчого процесу Шевченка. Окремо проаналізовано характерні для Шевченка мистецький рефлексії, що починаючи від «Думи мої, думи мої» (1840) і до останнього вірша «Чи не покинуть нам, небого» постійно означували його творчу екзистенцію. У праці намічено новий інтерпретаційний дискурс і відповідно окреслено нетрафаретний образ творчої індивідуальності Шевченка, автора шедеврів інтимної й філософ, лірики, що підважувало панівне на час появи монографії ідеологічне бачення Шевченка виключно як поета-революціонера. Наук, зацікавлення Мовчан Павло головний чин. фокусуються на складних для інтерпретації текстах, їх художній семантиці. зв’язках із контекстом національний та світової історії, філософський етичними, релігійний ідеями, мистецький явищами, а також на глибинних інтенціях етичної особистості поета (Я-митця і Я-людини). Ці дослідницькі пошуки започатковує розвідка «Задум і художня модель містерії “Великий льох”» (НШК ЗО), у якій акцентовано на свідомому авторському виокремленні цього твору із жанру поеми та орієнтуванні читача на його містеріальне прочитання (зв’язок із євангельською історією про народження Спасителя), містеріальну логіку віри у відродження України. Ці ж історіософ. смисли артикульовано у ст. «Шевченко — Чубинський — гімн» (СіЧ. 1998. № 8), «Послання “До Основ’яненка” в аспекті становлення творчої самосвідомості Шевченка» (Слово Тараса Шевченка в полікультурному середовищі. Матеріали конф. Сімф., 2006), «Сенсотвірна складова народнопісенного контексту поезії Шевченка “Ой чого ти почорніло”» (Шевченків світ. Наук, щорічник. Черкаси, 2009. Вип. 2), «“Іван Підкова” Шевченка та проблема історичності поеми» (Вісник / Львів, університет імені І. Франка. Серія філологічна. Вип. 48: До 80-ліття професор кафедри слов’янської філології ЛНУ імені І. Франка В. Моторного. Л., 2009). Полемічним відгуком на праці Г. Грабовича та острів Забужко, у яких представлено Шевченка як «поета-міфотворця» (Г. Грабович) і «творця національного міфу» (О. Забужко), була доповідь «Шевченко як поет — творець української перспективи» (НШК 33), у котрій обстоювалося традиційне бачення Шевченка як майстра історичний живопису поетичним словом, запропоновано інший потрактування міфотворчого потенціалу Шевченкової поезії, головною сугестивною силою котрої був образ автора. У ряді розвідок, зокрема у ст. «Етичний чинник у творчій свідомості Шевченка» (2003), предметом дослідження Мовчан Павло стає етична особистість Шевченка-автора, його почуття відповідальності за іншого, за Україну. Етичний складник, етично-релігійні, етично-філософ. аспекти поетичної думки Шевченка також виразно проакцентовано в розвідках про окремі поезії, у яких Шевченко постає оригінальним поетом-мислителем: «Філософсько-поетичний стиль медитації Шевченка “Дурні та гордії ми люди”» (Шевченків світ. Наук, щорічник. Черкаси, 2008. Вип. 1), «Філософські, релігійні, етично-екзистенційні аспекти поезії Тараса Шевченка “Росли укупочці, зросли”» (СІЧ. 2009. № 8), «Притчово-філософський сюжет поезії том Шевченка “У Бога за дверми лежала сокира”» (СІЧ. 2011. № 9). Етичні критерії Мовчан Павло розглядає як визначальні для Шевченкової концепції людини. Одне з ключових понять філософії екзистенції — переживання людської часовості — дослідник застосовував і у своїй першій студії «Категорія часу у поетичному світі Шевченка. До постановки проблеми» (РЛ. 1984. № 3), у вищезгаданій монографії та у ст. «Час» (Теми і мотиви поезії Тараса Шевченка. К., 2008). Один із напрямків шевченкознавчих студій Мовчан Павло — дослідження функціонування народнопісенної образності як сенсотвірного елемента Шевченкового поетичного тексту і стилю: «Народнопісенний Дунай в поезії Тараса Шевченка» (НТЕ. 2004. № 3), «Жанрово-стильовий діапазон поезії Шевченка “Закувала зозуленька”» (Проблеми розвитку родів і жанрів в українській літературі. 36. наук, праць. Сімф., 2009) та інший Важливі аспекти формування Шевченкового літературний досвіду, його творчих орієнтирів проаналізовано в компаративних розвідках «Ґете і ранні поеми Шевченка» (Всесвіт. 2001. № 11/12), «Бернз і Шевченко» (Всесвіт. 2012. № 5/6) та інший Від початок, початковий роботи над ШЕ Мовчан Павло — науковий редакція, редактор, редагований, редагування тематичних розділів «Шевченко і світова література», «Слов’янські літератури і Шевченко» (македон., словацький чеський сер-болужиц. л-ри), «Міфологічні образи». Автор низки статей до віщання Те.: «Живописна Україна» в листуванні Рєпніної з Шевченком // Живописна Україна. Рісїиге^ие ІЛсгаіпе. 1992. № 1/2; Від шевченкознавства радянського до українського // СІЧ. 1993. № 9; «Аж коли розвіється тьма неволі!..» // Останнім шляхом Кобзаря: 36. К., 1994; Інтерпретація чи фальсифікація? «Няньки отечества чужого» про Тараса Шевченка // Урок Української. 2000. № 9; Філософсько-етичне послання Шевченка. Медитація «Дурні та гордії ми люди» // Збірник НТШ. Донецький вісник Наукового товариства імені Шевченка. Донецьк, 2009. том 27. Микола Сулима