НЕБОРАК Віктор Володимирович (псевд. Володимир Карвацький; 9.05.1961, селище міського типу Івано-Франкове Яворівського р-ну Львів, обл.) — український письменник, перекладач і літературознавець. Закінчив 1983 філологічний факультет Львів, ун-ту імені І. Франка. З 1991 — молодший наук, співробітник Львів, відділення Інститут літератури з 2009 — старший наук, співробітник Ін-ту Івана Франка НАН України. Автор поетичних збірник, збірка «Бурштиновий час» (1987), «Літаюча голова» (1990, 2012), «АІІег е§о» (1993), «Розмова зі слугою» (1994); монографії «Перечитана “Енеїда”: В. Неборак Спроба сенсового прочи- тання “Енеїди” І. П. Котляревського на тлі зіставлення її з “Енеїдою” Вергілія» (2001); нарисів «Повернення у Леополіс» (1998), «Колишній, інший...» (2013) та інший Один із засновників літугруповання «Бу-Ба-Бу» (1985), учасник літературний майстерні «Пси святого Юра». Організатор низки мистецький проектів («Хебо-госк», 1995; «Третє тисячоліття», 1995—99) і фестивалів. Рядки із Шевченкового вірша «Чи не покинуть нам, небого» взято за епіграф до 2-ї поезії Неборак Віктор із триптиха «Портрети» (зб. «Бурштиновий час»), у цьому ж творі наявна ремінісценція з послання «І мертвим, і живим». Ремінісценції з балад Шевченка помітні у вірші «(скажена) — Ти йдеш одна між лілій» (у редакція, редактор, редагований, редагування 1990 — «Причинна»; зберігаємо правопис оригіналу. — Ред.) із циклу «Вона: (виступ групи “Діти королеви’’)». Поезію «Мені тридцятий рік минав» (розд. 4 ч. 1 «віршованих варіацій» «Крайслер Імперіал», 1990—93) побудовано як бурлескний пастиш на основі Шевченкових творів «Причинна», «X. N. — Мені тринадцятий минало», «Минають дні, минають ночі», «Мені однаково, чи буду». Образ сучасного я-поета порівнюється із образом Шевченкового Перебенді у вірші «Тепер в книгарню я подамся радше» із циклу «Відліт з Академічної року Божого 1997-го» (зб. «Епос про тридцять п’яту хату», 1999). У триптиху «Національне словоспоживання. Шевченко» (зб. «Повторення історій», 2005) зіставлено образ письменника в елітарній (Шевченко — «спасенний свідок Слова») і масовій (Шевченко — автор «зазубрених слів») свідомості. На Шевченковому розумінні мист-ва як засобу антиімпер. боротьби наголошено в 2-й частині поеми «Ьискур Двадцять наближень до одного життя» (згадана зб.). У переспіві Неборак Віктор «Псалмів Давидових» ураховано художній досвід Шевченка, зокрема в адаптації псалма 12 (11) (та ж зб.). Практику вшановування Шевченка саркастично осмислено в поезії «Пам’ятник» (зб. «Вірші з вулиці Виговського», 2009), що містить ремінісценції з «Перебенді» та послання «І мертвим, і живим». У повісті «Коли Грицеві було...: Колаж бувальщин про Гриця, його друзів, приятелів і знайомих» (2003) батько головний героя з виховною метою цитує синові Шевченкову поезію «Не женися на багатій» (розд. 2). Сам Гриць у розділ 12 розповідає про митця американцеві Стіву, дискутуючи щодо завоювання книжкового ринку в Російській імперії. У нарисі «Нові Троянські рейди: Львів — Афіни — Чернівці» (зб. «Введення у Бу-Ба-Бу: (Хронопис кінця тисячоліття)», 2003) і розділ З роману «Базилевс: Нововіднайдені розділи Львівської Книги Переміщень, переписаної 2005 року» (2006) монумент Шевченкові ототожнено ЗІ ЛЬВІВ, міфологізованим простором. У ст. «Поетичний натурфілософізм і деякі його схематичні зображення» {СІЧ. 1990. № 10) на матеріалі поезії Шевченка «Перебендя» досліджено особливості осягнення природи, властиві романтичному світогляду. В есеї «Мова і поетичне покоління: Міркування дилетанта» (кн. «Бу-Ба-Бу: том в. о. і ...і ри...», 1995) Шевченкову лінгвосферу протиставлено сучасній український художній мові як консервативнішій. Свій «персональний код» у тлумаченні Шевченка (зосередження на началах химерного в іконіці; застарілих словах і запозиченнях — у лексиці) Неборак Віктор означив в есеї «Неприлизані думки з приводу мого Шевченка» (зб. «А. Г. та інші речі: (есейчики, популярна критика, дискурс)», 2007). В інтерв’ю «Розмова Віктора Неборака з Юрієм Тарнавським» (згадана зб.) Шевченкову творчість проінтерпретовано в контексті модернізму та постмодернізму. До її новацій зараховано розробку верлібрової мови та «синтетичної» рефлексії, насамперед у «Давидових псалмах». В. Неборак. Проблеми адекватного Повільне читання.Львів, розуміння Шевченка 2010. Обкладинка порушено в есеях «Заповідь і спокуса слави», «“Українське слово’’ і українська школа», «Поети, політики і звичайні читачі», у рецензії на монографію Є. Нахліка «Доля — Боз — Судьба: Шевченко і польські та російські романтики» (2003) — «Поет “проклятих питань’’ чи обездолений пророк?» (усі — з тієї ж зб.). Шевченкіану Б.-І. Антонича проаналізовано в есеї «Змістовий розгляд вірша Богдана Ігоря Антонича “Країна Благовіщення’’» (зб. статей «Повільне читання: Віршів том Шевченка, І. Франка, П. Тичини, Е. Маланюка, Б. І. Антонича та новел В. Стефаника», 2010). У ст. «А ти збрехала» (2011), розміщеній у блозі Неборак Віктор на сайті «ЛітАкцент» (\¥\¥\¥.1каксеп1.сот), із позицій герменевтики осмислено Шевченків триптих «Доля», «Муза», «Слава». Те.: Літостротон: Книга зібраного. Л., 2001.