ШАРВАРОК Олександр Юрійович (4.12.1944, селище міського типу Баришівка, районний центр Київ, обл.)— український поет, прозаїк і публіцист. Закінчив факультет журналістики Київ, ун-ту імені том Шевченка (1967). Працював у редакція, редактор, редагований, редагування газета «Ба-ришівські вісті», «Літературна Україна», журнал «Київ», у Над. радіокомпанії України, Адміністрації Президента України. Був заступником головний редакція, редактор, редагований, редагування часопису «Україна» (згодом —літ. редакція, редактор, редагований, редагування журн.). Автор поетичних, прозових збірник, збірка та літературознавчих есеїв, зокр.: «Міра вогню» (1980), «Перевесло із маминих рук» (1987), «Піщаний зодіак» (1989), «Де ти був, Адаме?..» (1993), «Дощ: Поема-феєрія» (2004), «Між полюсами. Павло Тичина у тексті й контексті» (2006) та інший До книжка Шарварок Олександр «Дзвони: Три етюди про Тараса Шевченка» (1995) увійшли прозові етюди: «“Собор Мазепин сяє, біліє...”, або Чи вважав Тарас Шевченко гетьмана зрадником українського народу», «“Нічого кращого немає...”, або Шевченкова уява все життя плекала Марію», «“На нашій— не своїй землі...”, або Чи був Тарас Шевченко “першим великим українським боль-шевиком”» (усі три— 1992) та поетичні цикли «Небесні дзвони» (1981—88), «Спокута» (1982), у яких письменник переосмислює низку епізодів із життя і творчості Шевченка, сфальшованих у радянському літературознавстві. Архітектоніка книжка — поєднання історико-літ. та історико-публіцистичних есеїв із поемами — сприяє тому, що образ Шевченка постає в ній не догматично-канонічним, а особистісним, близьким. Ініціював і упорядкував колективну збірник, збірка розповідей і статей «Тарас Шевченко в моєму житті» (2004) за наук, редакція, редактор, редагований, редагування М. Шудрі. В уміщеному тут нарисі «Таємниця слова-волі» та післямові до згаданого віщання — «Сукупний народний образ» — Шарварок Олександр ділиться із читачами роздумами про значення Шевченка для формування власної особистості, становлення світоглядних позицій і ціннісних орієнтацій, розмірковує над образом поета в народній пам’яті тощо. Світлана Лущій