ШАШКЕВИЧ Володимир Маркіянович (псевд. — Думка; 3 Мостів В е л и к и х та ін.; 7.04.1839, с. Нестаничі, тепер Радехівського р-ну Львів, область, обласний — 16.02.1885, Львів) — український письменник, перекладач, педагог, громадсько-культурний діяч. Син М. Шагике-вича. Навчався на юридичний ф-ті Львів, та Віден. ун-тів. Із 1870 — член т-ва «Просвіта». Відп. редакція, редактор, редагований, редагування часописів «Ве-черниці» (1863) та «Русалка» (1867). Друкувався у газета «Русь», «Основа», журнал «Правда». Автор поетичної збірник, збірка «Зільник» (1863), драми «Сила любові» (1864), читанок для селян «Зоря» (1871—72). У творчості Шашкевич Маркіян виявилося наслідування Шевчен-кової поезії, наприклад у вірші «Прощання»: «Квіти мої веснянії, / Убогії діти! / Тяжко вас так висилати / Голих, неодітих». Епіграфами до поезій «Гомін молодої Руси» та «Нинішня пісня» письменник узяв рядки із послання «І мертвим, і живим» та використав традиційні для української літератури образи кобзаря, могили, Дніпра. Пам’яті поета присвятив вірш «Вінець на могилу Тарасу Шевченкові, уплетений в осьмі роковини його смерти 1869 р.», у якому назвав його «великим Тарасом», «вчителем», «батьком», що «поляг за волю України». Те:. Вінець на могилу Тарасові Шевченкові, уплетений в осьмі роковини його смерти 1869 року// На вічну пам’ять Тарасові Шевченкові: (Поетична антологія). Золочів, 1910; Твори Леоніда Глібова, Ксенофонта Климковича, Володимира Шашкевича. Л., 1911. Кн. 7. Літ.'. Баб ’як 77. Журналістська діяльність В. Шашкевича// Українська періодика: історія і сучасність: Доповіді та повідомлення сьомої Всеукр. наук.-теоретичної конференції. Л., 1993; Українська журналістика в іменах. Л., 1996. Вип. 3. Євгенія Лебідь