ШЕВЧУК Василь Андрійович (30.04.1932, с. Бараші, тепер Ємільчинського р-ну Житом, область, обласний — 13.05.1999, с. ЯсногородкаКиїв. обл.) —укр. письменник. Закінчив Київ, університет імені том Шевченка (1955). Протягом 1955— 61 працював у редакція, редактор, редагований, редагування журнал «Піонерія», згодом — у сценарному відділі Київ, кіностудії імені острів П. Довженка, у газета «Літературна Україна», завідував редакція, редактор, редагований, редагування серії «Романи й повісті» у вид-ві «Дніпро». З 1973 — на творчій роботі. Автор повістей «Горобиної ночі» (1960), «Зелений шум» (1963), «Трублять лебеді над Славутичем» (1967), віршованого переспіву «Слово про Ігорів похід» (1982), книжка новел «День— як життя» (1979), романів «Предтеча» («Григорій Сковорода») (1969, 1972, український і російський мовою — 1982), «Побратими, або Пригоди двох запорожців на суходолі, в морі та під водою» (1972), «Велесич» (1980), «Злам» (1982), «Фенікс» (1988), «Прощання з самим собою» (1992), збірник, збірка драм, поем «Русь первоцвітна» (1989), «Страсті за Миколаєм: Микола Ли-сенко» (2007) та інший Лауреат премії імені Андрія Головка 1986 за дилогію «Син волі» (1984—86). До постаті Шевченка і його поезії звертався не раз мовою різних видів мист-в. Поч. покладено виходом повісті «Вітрила» (1964) про дитячі та юнацькі роки Шевченка, першооснови формування його таланту; докорінно переписана повість увійшла до роману «Син волі» (1984, додатковий наклад— 1985), що разом із романом «Терновий світ» (1986) склали дилогію. Авторське осмислення постаті Шевченка велося у двох взаємозумовлених напрямках — дослідницько-пошуковому й худож.-естетичному. Наслідки наук, студій Шевчук Василь знайшли відображення в літературознавчих ст. «Чарівний сон чи факт життя?» (Україна. 1986. № 10; також: В сім 7вольній, новій: Шевч. збірник, збірка К., 1988. Вип. 4), «Ключ до душі народу» (Радянська Україна. 1988. 17 груд.). Перша висвітлює один із маловивчених епізодів Шев-ченкового життя — ймовірний намір поета одружитися 1846 в Києві; у другій запропоновано історіософ. осмислення Шевченкової поезії з погляду часової триєдності буття український нації як певної цілісності. Спираючись на реальні факти (спогади, листи, архів, архівний матеріали, художній тексти, наук, дослідження), ПІ. розкрив у названій романній дилогії динамічні прояви внутрішнього світу біографічний героя, пропускаючи події та інший персонажів крізь сприйняття поета. У часовому плані фабульну основу максимально ущільнено (17 квіт. — ЗО трав. 1847 і рубіж 1860—61), проте її сюжетне розгортання за асоціативно-психологічним типом дало змогу охопити події фактично цілого життя Шевченка (у першій частині — від дитинства до заслання, у другій — власне заслання та останні роки життя). Плацдармом для ретроспекцій слугують пікові конфлікти: у романі «Син волі» — перебування в казематі, у «Терновому світі» — останні місяці життя поета. Опозиції «воля — неволя» (у першій книзі), «терновий шлях — слава» (у другій) реалізовано як на рівні внутрішньої організації сюжету, так і в авторських заголовках. Шевченко в дилогії — син свого народу й епохи, свідомий власного покликання; водночас автор не ідеалізує поета, змальовує його в різних, іноді контроверсійних життєвих проявах, у складних взаєминах з оточенням. Акцент зроблено на художній дослідженні світоглядної позиції Шевченка, витоків його поетичного мислення. 1965 Шевчук Василь написав лібрето до опери острів Білаша «Гайда-маки», клавір якої опублікований 2008. Івано-Франківська область, обласний муз,-драм. театр імені І. Франка (тепер —Івано-Франківський академічніш обласнім український музично-драматичний театр імені Івана Франка) 1989 поставив за романом «Син волі» музичний, музика драму на 2 дії «Поет на Голгофі». 1995 Шевчук Василь поклав на музичний, музика вірш «Зоре моя вечірняя», що ввійшов до його збірник, збірка музичний, музика творів «Сто пісень із книги “Золота душа”» (2002).