ТЕЛЬНЮК Станіслав Володимирович (26.04.1935, с. Іскрівка Якимівського р-ну Запорізька область, обласний — 31.08.1990, Київ) — український поет, прозаїк, критик і перекладач. Закінчив Київ, університет імені Тельнюк Станіслав Шевченка (1959). Працював у газета «Літературна Україна», відповідальний секретарем комісії критики та теорії л-ри див. НСПУ (нині — НСПУ). Автор збірок поезій «Опівнічне» (1972), «Робота» (1976), «Мить» (1985), «Сузір’я любові» (1987) та ін.; кількох повістей, романів; літ.-крит. нарисів та художній творів про П. Тичину. «Червоних сонць протуберанці» (1968), «Павло Тичина: Біографічна повість» (1979), «“Молодий я, молодий...” Поетичний світ Павла Тичини (1906—1925)» (1990) та інший У поезії Тельнюк Станіслав «Верба» (1964) провідним образом стала Шевченкова верба, до якої з покоління в покоління приходять казахи, щоб уклонитися зеленому диву. Гілка, котру просять люди в доглядача дерева, аби висадити її вдома, асоціюється зі свободою. Рецензуючи роман 3. Тулуб «В степу безкраїм за Ура- лом», Тельнюк Станіслав відзначав майстерність письменниці, її заглиблення у внутрішній світ героя, багатоплановість стилю. Переклав із каракалпацький повість У. Бекбаулова «Тарас на Аралі» (К., 1975), а також низку віршів, присвячених Шевченкові, — з російський марійський казахський абхаз, мов. Те.: Героїзм долі // ЛУ. 1962. 2 листоп. — Рец. на публ.: Тулуб 3. За бортом. Роман // Прапор. 1962. № 7—10 [перший варіант роману «В степу безкраїм за Уралом»]; Поки сонце з неба сяє... II ЛУ. 1963. 17 верес.; Врятовані шедеври [Музею Шевченка] // ЛУ. 1963. 13 груд.; Верба // ЛУ. 1964. З берез.; І планета вся віддячує [вручення Шевч. премії в с. Моринцях] // ЛУ. 1964. 5 черв.; «Кобзар» комісара // Робітнича газета. 1964. 18 черв.; В краю Абая і Тараса // ЛУ. 1966. 27 верес. Тарас Кремінь