УСТИЯНОВИЧ Корнило Миколайович (22.09.1839, с. Вовків, тепер Пустомитівського р-ну Львів, область, обласний — 22.07.1903, с. Довге, тепер Дрогобицького р-ну Львівська обл.) —укр. художник, письменник і громадський діяч. Представник академізму і класицизму, у творчості якого домінує реалістичний елемент і емоційна експресія. Працював у галузі станкового живопису, сатиричної графіки. Навчався у Віден. ака демії мист-в (185 8—63). Переважно працював у жанрі портрета і пейзажу, також церковний монументального малярства, створював ікони, настінні розписи у церквах, оформлював іконостаси. Автор картин «Христос перед Пілатом» (1880), «Мойсей» (1887), «Гуцул» (1891) та інший Першим серед галицьких художників звернувся до постаті Шевченка і Шевченкових творів. У час навчання у Віден. академії мист-в познайомився з Бр. Залеським, який мав власні малюнки аральських степів і, можливо, автопортрет Шевченка часів заслання. Поезію Шевченка Устиянович Микола прочитав після повернення з Відня у с. Верховині за посередництва Ф. Заревича. 1867 виїхав до Петербурга. Після повернення вивчав твори Шевченка і Марка Вовчка, під їхнім впливом почав писати український літературний мовою, а не «язичієм», як доти. Створив свій чи не найкращий олійний портрет «Шевченко на засланні» (1880-ті, Нац. музей уЛьвові. Науково-художній фонд митрополита Андрея Шептицького). Простота композиції і лаконізм зображення теми поєднуються тут із драм, настроєм та глибоким психологізмом. З літературний та архів, архівний джерел відомо, що художник за мотивами Шевченкових творів виконав композиції «Мар’яна-черниця» та «Чернець».