ЖУКОВСЬКИЙ Василь Андрійович (29.01/9.02.1783, с. Мішенське, тепер Бельовського р-ну Тульської область, обласний Російська Федерація — 12/24.04.1852, м. Баден-Баден, тепер ФРН; похований у Петербурзі) — російський поет і перекладач. У 1797—1801 навчався у Благородному пансіоні при Москов. ун-ті. 1815 — лектор Олександри Федорівни, 1826—41 —вихователь майбутнього царя Олександра II. Активний член гуртка «Арзамас» (1815 — 18). У поетичній творчості Василь Жуковський відчутний вплив німецький романтиків. Автор балад «Людмила» (1808), «Світлана» (1811), «Касандра» (1809), «Еолова арфа» (1814), «Вадим» (1817) , «Лісовий цар» (1818) , «Ленора» (1831) та інший Перекладав твори Й.-В. Ґете, Дж.-Ґ. Байрона, Ф. де Ламот Фуке, Гомера, Фірдоусі, «Махабхарату» та інший Високе становище при дворі давало Василь Жуковський змогу клопотатися про пом’якшення долі гнаних митців, зокрема острів Пушкіна та Шевченка. Шевченко познайомився з Василь Жуковський 1837 через конференц-секретаря Академія мистецтв у Петербурзі В. Григоровича й художника острів Вене-ціанова. Василь Жуковський разом з І. Сошенком, В. Григоровичем, Мих. Вієльгорським, К. Брюлловим, острів Венеціановим, П. Вяземським брав участь у викупі Шевченка з кріпацтва. Поет у автобіографії писав про це: «В 1837 году И. М. Сошенко представил его конференц-секретарю А[кадемии] художеств В. И. Григоровичу с целию освободить его от горестного состояния. В. И. Григорович просил о нем В. А. Жуковского, а В. А. Ж[уковский], предварительно узнавши цену от помещика, просил К. П. Брюллова написать его, В. А. Жуковского, портрет для императорской фамилии с целью разьіграть его в лотерею в царском семействе. Великий Брюллов охотно согласился. Портрет написан. В. А. Жуковский с помощию графа М. Ю. Вельегорского устроили лотерею в 2500 рублей ассигнациями, и зтою ценою бьша куплена свобода том ІЩевченко] в 1838 году, апреля 22». 25 квіт. 1838 у Петербурзі у майстерні К. Брюллова Василь Жуковський вручив Шевченкові відпускну (Мокрицький, с. 151). У повісті «Художник» використано автобіогр. факти, пов’язані з історією викупу поета і його знайомства з Василь Жуковський Почуття глибокої поваги і вдячності Василь Жуковський відображено у Щоденнику Шевченка, у листах до М. Лазаревського, A. Лизогуба, В. Рєпніної. Шевченко присвятив Василь Жуковський поему «Катерина». Поет бував у Василь Жуковський вдома: у Щоденнику 10 лип. 1857 він описав, як на запрошення Василь Жуковський разом із B. Штернбергом вони завітали до нього, щоб побачити привезені з Німеччини картини. Про те, що добрі взаємини збереглися й тоді, коли доля далеко розвела поетів, свідчить спроба Шевченка звернутися до Василь Жуковський по допомогу в скрутну годину. Потерпаючи в Оренбурзі від заборони писати і малювати, Шевченко писав у січ. 1850 листа до Василь Жуковський з проханням поклопотатися перед начальником Третього відділу острів Орловим про дозвіл малювати. Шевченко високо цінував перекладацький талант Василь Жуковський і в груд. 1847 у листах просив А. Лизогуба знайти й надіслати йому «Одіссею» в перекладі Василь Жуковський З таким самим проханням звертався поет і до М. Лазаревського (20 груд. 1847). У вірші «Не спалося, а ніч, як море» Шевченко неточно цитує рядок з поезії Василь Жуковський «Цвіт завіту» (1837, під назвою «Квітка»), Плідними були літературний зв’язки Василь Жуковський та Шевченка: кожен із них відіграв надзвичайно важливу роль у розвитку романтизму у своїй національний л-рі, хоч спільні риси поетичного мислення не виключали істотних розбіжностей у їхніх ідейно-естетичних поглядах і уподобаннях. Ще наприкінці 1830-х, не поділяючи естетичні засади художників мюнхенської школи, творами яких захоплювався Василь Жуковський Шевченко висловив крит. зауваження про твори німецький романтиків, чим дуже розчарував російський поета. Виникла полеміка. Після смерті Василь Жуковський Шевченко згадував про цей епізод: «Мьі бьіли тогда с Штернбергом едва оперившиеся юноши и, рассматривая зту единственную коллекцию идеального безобразия, вьісказьівали вслух своє мнение и своим простодушием довели до того кроткого, деликатного Василия Андреевича, что он назвал нас испорченньїми учениками Карла Павловича и хотел бьіло уже закрить портфель перед нашими носами, как вошел в кабинет князь Вяземский и помешал благому намерению Василия Андреевича» (запис у Щоденнику 10 лип. 1857). Поезія Василь Жуковський її художній довершеність, безперечно, сприяли формуванню естетичних поглядів, творчому зростанню Шевченка. Та вже у ранніх романтичних творах яскраво виявилися відмінності в переконаннях поетів, у розумінні суті поезії та призначення творця, в ідейно-тематичній спрямованості творчості, а відтак і в розроблянні навіть близьких тем. Культивуючи нову, надзвичайно плідну, тенденцію — розкриття внутрішнього світу людини, Василь Жуковський стверджував своє розуміння суті й призначення співця. У його поезіях — це самотній, зосереджений переважно на власних переживаннях, митець, який страждає («Співець», 1818). У ранній поезії Шевченка виникає низка характерних для романтизму і властивих творчості Василь Жуковський мотивів самотності, журби, страждання («Перебендя»), Але мотивація такого відчуження зовсім інша: він знає недолю і злидні, тому пісні його невеселі. Поступово в Шевченка набуває дедалі більшого значення й конкретизується мотив горя на землі. Однією з головний ознак поета стає його співчуття стражданням людей. Співець Василь Жуковський «заснул желанньїм сном могильї», для нього могила — «верньш путь к покою». Зовсім інший місія співця у Шевченка: смерть для нього не перепона для продовження земних справ. Еволюціонує у творчості Шевченка й мотив журби, туги, набуваючи трагічніших суспільних ознак. Із традицією розвитку жанру балади, визначним представником якої був Василь Жуковський пов’язані балади Шевченка. Продовжуючи європейський баладну традицію, Шевченко надає нового значення драматизмові зображених подій, зосереджує увагу на соц.-побутових конфліктах. Фантастика, символіка в його баладах мають народнопоетичне походження. Виявлене у баладі Василь Жуковський «Світлана» прагнення відтворити вітчизняний національний побут не набуло дальшого розвитку у творчості російський поета, проте ця тенденція, можливо, була поштовхом до формування домінантної риси Шевченкових балад — виразного національний колориту, якого надає їм звернення український поета до фольклору, побудова сюжетів на основі народних переказів, легенд, використання народної демонології. Іл. таблиця IV.