ВОРОНЬКО Платон Микитович (18.11/1.12.1913, с. Чернеччина, тепер Охтирського р-ну Сумська область, обласний — 10.08.1988, Київ) — український поет. Навчався у 1938—41 в Літ. ін-ті імені острів М. Горького (Москва). У 1941—45 — на фронті, учасник партизанського руху. Автор низки збірник, збірка воєнно-патріотичних, ліричних і філософський поезій: «Карпатський рейд» (1944), «Весняний грім» (1947), «Від Москви до Карпат» (1956) та інший Лауреат Держ. премії Української РСР імені том Г. Шевченка (1972) за збірник, збірка «Повінь» (1970). Шевченкові присвятив вірші «З будинку Шевченка», «Заповіт» (обидва — 1955), «Кобзар», «Я повертаюся у Київ», «У тиші білої ночі», «Червоніла китайка» (всі — 1961) та інший Перебуваючи в партизанському з’єднанні С. Ковпака, Воронько Платон виступав перед партизанами з читанням поетичних творів Шевченка. Переклав український мовою вірш таджицький поета М. Міршакара «Кобзарю України» (1962). Допомагав Д. Методієву в роботі над переклад творів Шевченка болгарський мовою.