ЖАРКО Яків Васильович (псевд. — Жарченко, Пан Ш пилька та інший 13/25.02.1861, Полтава — 25.05.1933, Краснодар) — український письменник і актор. Навчався у Полтавська гімназії, з якої 1878 його виключили за революційну діяльність. 1880 закінчив земську фельдшерську школу. У 1886—96 — актор труп М. Старицького, М. Кропивницького та П. Саксаганського. З 1904 — у Катеринодарі (Краснодарі), де працював у Кубанському статистичному комітеті, завідував Кубанським ху-дож. музеєм. Автор збірник, збірка оповідань, ліричних поезій та байок: «Байки» (1899), «Оповідання» (1899), «Ка-теринославцям» (1912) та ін.; поезій «Тарасові Шевченку. В тридцяті роковини його смерті» (1891) та «На спомин том Г. Шевченка» (1927), що друкувалися у пресі й із читанням яких Жарко Яків виступав на заходах, присвячених ушануванню пам’яті поета. Шевченковими мотивами, наслідуванням його стилю і творчої манери перейняті балада «Порчена», поетичні цикли «В Україні» й «Чумакова доля», поема «Челядка» і більшість віршів збірник, збірка «Перші ліричні твори» (1884), складеної з названих творів, а також балади «Могила», «Русалка», «Три соколи», поема «Братки» (всі надрукований у збірник, збірка «Балади та легенди». Катеринодар, 1913).