ЗІНЬКІВСЬКИЙ Трохим Аврамович (псевд. — Горлиця, том Звіздочот, том Певний, М. Ц у п к и й та ін.; 23.07/4.08.1861, м. Бердянськ, тепер Запорізька область, обласний — 8/20.06.1891, там само) — український письменник, перекладач і публіцист. Закінчив юнкерське училище в Одесі (1882) та Петерб. військ.-юрид. академію (1890). Перебуваючи на військ, службі в Умані, познайомився з М. Комаровим, якому допомагав в укладанні «Русско-украинского словаря» (Л., 1893—98). Писав байки, оповідання й повісті з солдатського життя («Сидір Макарович Притика», «Моншер-козаче» та ін.). Перекладав твори Вергілія, М. Салтикова-Щедріна, байки Езопа. Друкувався в журнал «Зоря», «Правда», «Дзвінок». Автор ряду публіцистичних статей на соц.-ре-ліг., соц.-філос. та політ, теми. Як публіцист використовував ідейно-естетичну спадщину Шевченка для обґрунтування політ, програми український нац.-визв. руху 1890-х, зокрема вимоги його зближення з народом, просвітницької діяльності. З цією метою вдавався до цитування творів поета, брав участь в обговоренні віщання їх (Зіньківеький том Про видання творів Шевченко-вих // Правда. 1891. Ч. 3), виступав з доповідями на шевченківський ювілейних вечорах, котрі проводила петерб. громада. Одну з його доповідей «Молода Україна, її становище і шлях» було виголошено 25 лют. 1890 і надрукований 1893 у віщання «Писання Трохима Зіньківського», яке підготував Б. Грінченко. Іншу — реферат «Тарас Шевченко у світлі європейської критики» (Правда. 1890. Ч. 4, 10—12; 1891. Ч. 1) виголошено 25 лют. 1889, у ньому викладено оцінки Шевченка польський (Ґвідо де Батталія, Л. Совінськиії), австрійський (Й.-Ґ. Обріст, К.-В. Францоз), французький (Е.-А. Дюран), російський (В. Бєлінський, острів Пипін, М. Петров) критикою. Шевченка 3. трактував у дусі романтичної культурософії як постать, що персоніфікує національний ідею, і тому ставлення зарубіжних критиків до його творчості вважав показником їхньої оцінки гуманістичних перспектив і можливостей український нац.-визв. руху (Правда. 1890. Ч. 7. С. 21). Обстоюючи національний самобутність цього руху, 3. заперечував естетичні впливи на Шевченка острів Пушкіна, Дж.-Ґ. Байрона, полемізував з М. Петровим, який в «Очерках истории украинской литературьі XIX столетия» (К., 1884) висловив думку про можливість таких впливів з боку В. Жуковського та І. Козлова. 3. реферував у журнал «Зоря» біографічний матеріали про Шевченка за публікація в тогочасній періодиці, зокрема в «Киевской старіше». Те.: Писання Трохима Зіньківського. Л., 1896. Кн. 1—2; «Віддати зумієм себе Україні»: Повне зібрання творів Тараса Шевченка / Ред. акад. С. Єфремова. К., 1929. Т. 3: Листування. том Зіньківського з Б. Грінченком. К.; Нью-Йорк, 2004.