— Дуже низько, пане професоре. У Панамі вони заробляють не більше долара за тиждень. Найчастіше вони одержують по одному су за мушлю, що містить перлину. А скільки трапляється скойок, у яких немає перлин!
— По одному су! А бідолаха збагачує своїх хазяїв! Це обурливо!
— Отже, пане професоре, — сказав капітан Немо, — разом зі своїми супутниками ви відвідаєте Маиарську банку. І якщо випадково там виявиться який-небудь нетерплячий ловець, ви ознайомитеся з технікою цього промислу.
— Згода, капітане. [186]
— До речі, пане Аронаксе, ви не боїтеся акул?
— Акул? — вигукнув я.
Питання видалося мені щонайменше зайвим.
— То, що ви скажете щодо акул? — наполягав капітан Немо.
— Маю зізнатися, капітане, що я ще не цілком освоївся з цією породою риб.
— А ми вже звикли до них, — сказав капітан Немо. — Згодом освоїтеся і ви. Притому ми будемо озброєні і, якщо удасться, вполюємо яку-небудь акулу. Полювання на акул надзвичайно цікаве. Отже, до завтра, пане професоре. Завтра будьте готові раніше.
Сказавши це найбезтурботнішим тоном, капітан Немо вийшов із салону.
Якби вас запрошували полювати на ведмедів у горах Швейцарії, ви б сказали: "Чудово! Завтра підемо на ведмедя!" Якби вас запрошували полювати на левів у долинах Атласу або на тигрів у джунглях Індії, ви б сказали: "Ага! Отже, йдемо завтра на тигра або на лева!" Але якщо вас запрошують полювати на акул у їхній рідній стихії, ви, напевно, задумаєтеся, перш ніж прийняти таку пропозицію.
Що ж до мене, я провів рукою по чолу, на якому виступило кілька крапель холодного поту.
"Обміркуй гарненько, — сказав я сам собі. — Поспішати нікуди. Полювати за морськими видрами в підводних лісах острова Креспо, — це ще нічого! Але тинятися по морському дну, знаючи, що можеш наткнутися на акулу, — зовсім інша річ! Мені відомо, що в деяких місцях, зокрема па Андаманських островах, негри, не вагаючись, нападають на акул з кинджалом в одній руці, з петлею в другій. Але мені відомо також, що багато сміливців, що вступають у єдиноборство з цією страшною твариною, відправляються на той світ! До того ж я не негр, а якби і був негром, то деяке вагання з мого боку цілком природне.
Мені ввижалися акули, я бачив їхні величезні пащеки, що ощерились кількома рядами зубів, здатних розкусити навпіл людину. Я вже відчував біль у попереку. І я обурювався за той безтурботний тон, яким капітан зробив мені цю незвичну пропозицію! Начебто річ ішла про те, щоб уполювати в лісі якусь безневинну лисицю.
"Гаразд! — думав я. — Консель, звичайно, відмовиться взяти участь у такому полюванні, і в мене буде причина відхилити запрошення капітана". [187]
Що стосується Неда, зізнатися, я не був упевнений у його розсудливості. Небезпека, яка б велика вона не була, завжди таїла в собі принаду для його войовничої натури.
Я взяв книгу Сірра, але гортав її машинально. Між рядків мені ввижалися роззявлені зубаті грізні пащеки.
Але тут увійшли Копсель і канадець. Вони були настроєні благодушно, навіть весело. Вони не знали, що їх очікує.
— Слово честі, пане, — сказав Нед Леид, — ваш капітан Немо, — щоб йому провалитися! — зробив нам дуже люб'язну пропозицію.
— Ага! — сказав я. — Ви вже знаєте...
— З дозволу папа професора, — відповів Копсель, — командир "Наутилуса" запросив нас завтра разом із паном професором відвідати знамениті цейлонські перлові промисли. Він був украй ввічливий і виявив себе справжнім джентльменом.
— І більше він нічого не сказав?
— Нічого, пане, — відповів канадець. — Він сказав тільки, що вас він уже запросив взяти участь у цій підводній прогулянці.
— Цілком правильно, — сказав я. — І він не згадав про одну обставину...
— Ні про яку обставину не було мови, пане професоре. Ви підете з нами, чи не так?
— Я... звичайно! Я бачу, що ви, містере Ленд, входите в смак підводних прогулянок.
— Ато ж! Це так цікаво, дуже цікаво!
— І, може статися, небезпечно! — додав я.
— Небезпечно? — відмахнувся Нед Ленд. — Проста екскурсія на устричну банку!
Очевидно, капітан Немо не вважав за потрібне сповістити моїх товаришів про акул. Я стривожено дивився на них, немов вони вже позбулися якої-небудь кінцівки. Чи повинен я попередити їх про небезпеку, що їм загрожує? Безсумнівно. Але я не знав, як до цього підійти.
— Чи не побажає пап професор розповісти нам докладніше про лов перлів?
— Про лов перлів? — запитав я. — Чи про пов'язані з ним випадки, що...
— Звичайно, про лов перлів! — сказав канадець. — Перш ніж відправлятися в дорогу, треба знати дорогу.
— Ну то сідайте, друзі мої, і я розповім вам про перловий промисел усе, що сам довідався з книги Сірра. [188]
Нед і Копсель сіли на диван, і канадець відразу задав мені питання:
— А що таке перлина, пане професоре?
— Для поета, друже мій Нед, перлина — сльоза моря, — почав я, — для східних народів — скам'яніла крапля роси; для жінок — дорогоцінний овальної форми камінь із перламутровим блиском, що вони носять, як прикрасу, па руках, па шиї, у вухах"; для хіміка — сполука фосфорнокислих солей з вуглекислим кальцієм; і, нарешті, для натураліста — просто хворобливий наріст у вигляді кулястих перламутрових утворень всередині м'якої тканини мантії в деяких представників двостулкових молюсків.
— Тип молюсків, — додав Копсель, — клас пластинчатозябрових, загону аиізоміарій.
— Цілком правильно, мій учений друже! Здатністю утворювати перлини володіє не тільки справжня морська перлівниця, але і черевоногі і головоногі молюски, як-от: морське вушко, або пінна, турбо, тридакна, коротше, усі молюски, що виділяють перламутр — органічну речовину, яка міниться райдужними барвами, блакитними, синіми, фіолетовими, котра устеляє внутрішню поверхню стулок.
— Навіть і їстівні черепашки? — запитав канадець.
— Так, і їстівні черепашки деяких водойм Шотландії, Уельсу, Ірландії, Саксонії, Богемії і Франції.
— .Так! Візьмемо це до уваги, — додав канадець.
— Але головним чином утворює перли перлівниця, meleagrina tnargaritifera — дорогоцінна перлівниця. Перлина — це не що інше, як відкладення перламутрової речовини, що приймають сферичну форму. Найкрасивіші, круглі, що майже вільно лежать, перлини утворюються між мантією при розмиканні стулок від подразнення різних неорганічних часточок, що застрягли в мантії молюсків. При утворенні перлів від неорганічної частки, що приліпилися до внутрішньої поверхні стулки, утворюються перлини, прикріплені до мушлі. Але у всіх випадках перлина має ядро, навколо якого тонкими концентричними шарами щорічно наростають відкладення перламутрової речовини.