115 Монконтур — село, біля якого Генріх III у тому ж році розбив військо адмірала де Коліньї.
116 Байлен — місто в Іспанії, де 1808 р. генерал Дюпон підписав акт про капітуляцію французьких військ.
117 Цитата з трагедії Корнеля "Сід": "Красунь багато є, та честь у нас одна-єдина".
118 Абеляр, П'єр (1079 – 1142) — філософ і богослов, що покохав свою ученицю Елоїзу, племінницю настоятеля Фюльбера і таємно одружився з нею. Фюльбер найняв негідників, які кастрували Абеляра.
119 Пре-о-Клер — місце в Парижі, де часто відбувались дуелі.
120 Мессінджер, Філіпп (1584 — 1639) — англійський поет і драматург.
121
Серйозним буду я, бо нині сміх
Осуджується. Жарти над пороком,
І ті у нас трактовано за гріх.
Байрон. "Дон-Жуан", п. XIII, стр. 1
122
О, як нагадує весна любові
Квітневий день мінливий. Любо сяє
Із височіні сонечко привітне,
А тут вже хмара небо закриває.
Шекспір. "Два веронці"
123 Ролан де ла Платьєр, Жан-Марі (1734 – 1793) — видатний діяч партії жірондистів, двічі був міністром. У його дружини, Манон Ролан, був політичний салон, вона залишила цікаві мемуари.
124 Чімароза, Доменіко (1749 – 1801) — італійський композитор.
125
Я мушу себе покарати, я мушу себе покарати:
Я надто кохаю тебе... і т. ін. (Італ.).
126 Жан-Поль (псевдонім Йоганна Пауля Фрідріха Ріхтера) (1763 – 1825) — німецький письменник сентиментально-романтичного напряму. Найбільшим успіхом користувався його роман "Гесперіон" (1795), з якого взято даний уривок.
127 "Судова газета" вміщувала звіти судових процесів. В одному з номерів був надрукований звіт про справу Берте, що підказала Стендалю сюжет "Червоного і чорного".
128 Пітт, Вільям (молодший) (1759 – 1806) — англійський прем’єр-міністр; боровся проти революційної, а потім — наполеонівської Франції, провадив реакційну політику.
129 Герцог Веллінгтон (Артур Уелслей) (1769 – 1852) — англійський генерал, командував англо-голландською армією у битві під Ватерлоо.
130 "Глобус" — ліберальний журнал, навколо якого в роки Реставрації групувались письменники-романтики у боротьбі проти класицизму, а потім і ліберали, незадоволені урядом.
131 Клебер, Гош, Журдан, Пішегрю — генерали часів Французької революції 1789 р.
132 Трикольорова кокарда — емблема Французької революції 1789 р.
133 Кателіно, Жак (1759 – 1793) — один з ватажків вандейців, син каменяра.
134 Густав-Адольф (1594 – 1632) — шведський король.
135 Юм, Давід (1711 – 1776) — англійський філософ, економіст, історик.
136 Брум, лорд Генрі (1778 – 1868) — англійський літератор, історик і політичний діяч.
137 Сен-Рок — біля церкви Сен-Рок було багато вбитих під час придушення Наполеоном роялістського повстання проти Директорії 13 вандем’єра (5 жовтня) 1795 р.
138 Дезе де Вейгу, Луї (1768 – 1800) — генерал Французької революції, в 1796 р. протягом двох місяців обороняв Кель.
139 Гувіон Сен-Сір, Лоран (1764 – 1830) — маршал наполеонівської армії, автор мемуарів.
140 Трапіст — член чернецького ордену, заснованого в 1636 р. при монастирі Ла-Трап і відомого своїми суворими аскетичними правилами.
141 Гра слів. Industrie означає французькою мовою і промисловість, і спритність. (Прим. перекл.).
142 Французьку несамовитість (італ.). (Прим. перекл.).
143 Колле, Шарль (1709 – 1783) — популярний французький поет-пісняр і драматург.
144 Камарилья (ісп.) — букв. кліка. Так називали у 20-і роки XIX ст. у Франції групу політичних діячів, що спрямовували дії короля у своїх корисливих цілях.
145
Пойняв холодний спокій Аделіну,
Патриціанський лоск, що не дає
Порушить рівновагу й на хвилину
І почуття виказувать своє.
Так мандарин, зробивши важну міну,
Про речі ті, що навкруг нього є,
Захопленого слова не промовить.
Байрон. "Дон-Жуан", п. XIII, стр. 34
146 Сен-Сімон, Луї де Рувруа, герцог (1675 – 1755) — державний діяч часів Людовіка XIV і Людовіка XV, автор багатотомних мемуарів, що змальовують звичаї і побут тогочасної аристократії.
147 Мюнстерський трактат — у Мюнстері (Німеччина) був підписаний 1648 р. один з двох договорів так званого Вестфальського миру, яким завершилась тридцятилітня війна.
148 Дора, Клод-Жозеф (1508 – 1588) — французький поет.
149 Ліхтенберг, Георг-Крістоф (1742 – 1799) — німецький сатирик і вчений-фізик.
150 Жіроде-Тріозон, Анна-Луї (1767 — 1824) — французький художник, після його смерті було опубліковано його листування і кілька поетичних творів.
151
Чим більше хмар,
Тим більшій буть грозі.
Байрон. "Дон-Жуан", п. I, стр. 73
152 "Таємний шлюб" — опера Чімарози.
153 Якщо доля дозволить (лат.).
154 Смоллет, Тобайас (1721 — 1771) — англійський письменник, автор "Історії Англії".
155 Революція 1688 р. — так звана "славна" англійська революція, що закінчилась компромісом між буржуазією і дворянством.
156
Відтепер я не скажу ні слова.
Шекспір. "Отелло"
157 Стерн, Лоуренс (1713 – 1768) — англійський письменник-просвітитель, автор романів "Сентиментальна подорож", "Трістрам Шенді" та ін.
158 Втеча де Лавалетта — граф Антуан-Марі де Лавалетт, наполеонівський генерал, що був присуджений до страти після "Ста днів", але втік з тюрми з допомогою своєї дружини.
159 Шеврез, Марі де Роган-Монбазон де (1600 – 1679) — герцогиня, відіграла велику роль у русі Фронди і в змові проти кардиналів Рішельє і Мазаріні.
160 Лонгевіль, Анна-Женевьєва де (1619 – 1679) — герцогиня, відіграла велику роль у русі Фронди.
161 Сент-Бев, Шарль-Огюстен (1804 – 1869) — видатний французький критик.
162 "Велике може бути" — Стендаль має на думці фразу, нібито вимовлену письменником Рабле перед смертю — "Я йду по велике може бути".
163 Ротру, Жан де (1606 – 1650) — французький поет і драматург. Стендаль часто згадує у своїх творах його трагедію "Вячеслав".
164 Манюель, Жак-Антуан (1775 – 1827) — політичний діяч, ліберал, учасник революції 1789 року. В 1793 р. пішов добровольцем в армію і брав участь в італійських походах Наполеона.
165 Бельфегор — міфологічний біблійний образ, використаний у новелах Лафонтена і Макіавеллі, спрямованих проти жінок і шлюбу.
166 Масільйон, Жан-Батіст (1663 – 1742) — проповідник і оратор, що засуджував надмірні розкоші двору й звертав увагу на тяжке становище народу.