Німецьке воєнне командування звернулося до солдат Східного фронту:
"Солдати! Перед вами Москва! За два роки війни всі столиці континенту схилялися перед вами, ви пройшли вулицями кращих міст. Вам залишилася Москва, примусьте її схилитися, покажіть їй силу вашої зброї, пройдіться по її площах. Москва — це кінець війни. Москва — це відпочинок. Вперед!"
І, зрештою, у Берліні було наказано редакціям газет на 2 грудня залишити порожні місця в чергових номерах-для вміщення повідомлення про взяття Москви.
Днем раніше, захопивши Красну Поляну, німецькі офіцери, піднявшись на дзвіницю, роздивлялися в біноклі Москву — звідти, з Красної Поляни до річкового порту Москви "Хімки" — було всього лише якихось 16 км.
Тепер тільки чудо могло порятувати більшовицьку столицю, а разом з нею і їх самих. Здавалося, що їхньому 24-річному правлінню надходив стрімкий, невідворотній і нищівний крах...
"Страна неминуемо катится к гибели. Так даже думают военные"— Аркадій Первенцев, письменник, автор відомого на той час роману "Кочубей" /про події Громадянської війни/ записуватиме до свого щоденника "Сход" /запис від 19 листопада 41 року/ про масову евакуацію з Москви восени того року. /Ці записи письменника будуть опубліковані лише через десятки літ/.
Ще: "Иногда нам казалось,— и это мнение разделяли все,— что государство доживает последние дни...
Из ста человек — сто человек не верило в благополучный исход войны..." Так занотовував письменник, відступаючи у ті дні з Москви в колоні біженців, що була охоплена панікою...
День 16 жовтня за свідченням москвичів став найстрашнішим днем війни.
Із спогадів очевидців: "Втеча. Із старими і дітьми, по шосе Ентузіастів. Куди і нащо — не відповість ніхто з біженців. Перший раз не працює метрополітен. Не ходить міський транспорт. В магазинах продається в будь-якій кількості борошно і цукор — за ринковими цінами /звідки гроші візьмуться?/ На робітничі карточки видають по пуду борошна. Не вийшли газети. Мовчить репродуктор..."
За рішенням Державного комітету оборони 12 жовтня спішно почала створюватися ще одна лінія оборони — вже на самісіньких підступах до столиці. На спорудження оборонних ліній кинуті всі працездатні мешканці столиці та області — це, між іншим, стало початком всезагальної паніки серед москвичів.
До 10 жовтня німці підійшли до Калуги, захопили Гжатськ, Калінін, Можайськ, Малоярославець.
Бої вже йшли за 60-80 кілометрів від Москви.
30.IX німецькі війська, перейшовши в наступ, прорвали оборону на ряді фронтів.
Виникла пряма загроза падінню столиці. Ціною неймовірних зусиль радянському урядові вдалося сформувати 16 дивізій, але й вони не могли зарадити. Німці вже вигулькнули за 27 кілометрів від Москви на лінії Яхрома-Красная Поляна. Наче з неба позвалювалися. Все.
Із спогадів очевидців:
"...мовчать репродуктори на стовпах. Мимовільна думка: на якій мові вони відгукнуться? Відомо, що Вишинський і Деканозов всю ніч просиділи в кабінеті начальника Київського вокзалу, вимагаючи для себе особистого составу.
Ніхто не обмінюється новинами. Просто всі знають: сьогодні з
Москви втік уряд. За такі знання можна поплатитися головою".
Днем раніше був виданий секретний наказ:
"15 жовтня 1941 р.
З огляду на неблагополучне становище Можайської оборонної лінії Державний комітет оборони постановляє:
1. Доручити т. Молотову заявити іноземним місіям, щоб вони сьогодні ж евакуйовувалися в м. Куйбишев /НКПС — т. Каганович забезпечує своєчасну подачу составів для місій, а НКВС — т. Берія організує їх охорону/.
2. Сьогодні ж евакуювати Президію Верховної Ради, а також уряд на чолі із заступником голови РНК т. Молотовим /т. Сталін евакуюється завтра або пізніше, дивлячись по обстановці/.
3. Негайно евакуюватися органам Наркомату оборони і наркомвоєнмора в м. Куйбишев, а основній групі Генштабу — в Арзамас.
4. На випадок появи військ противника біля воріт Москви доручити
НКВС — т. Берія і т. Щербакову здійснити підрив підприємств, складів та установ, які неможливо буде евакуювати, а також все електрообладнання метро /виключаючи водогін і каналізацію/.
Голова Державного Комітету Оборони І. Сталін".
20 жовтня в Москві було оголошено стан облоги.
За підписам Сталіна, і заодно із закликом допомагати Червоній Армії, яка захищає Москву.
Почалася масова втеча, яку важко було назвати евакуацією.
Начальство тікає першим, співробітники не знають, що робити з покинутими фондами, документами.
Як свідчитимуть через десятиріччя очевидці тих подій, "повсюди випадки знищення партійних документів. В будівлі Центрального комітету на Старій площі все говорить про панічну втечу".
Тільки з початком третього тисячоліття вперше буде опублікований рапорт заступника I відділу НКВС СРСР від 20 жовтня:
"После эвакуации аппарата ЦК ВКП(б) охрана 1-го отдела НКВД произвела осмотр здания всего ЦК. В результате осмотра помещений обнаружено:
1. Ни одного работника ЦК ВКП(б), который мог бы привести все помещение в порядок и сжечь имеющуюся секретную переписку, оставлено не было.
2. Все хозяйство — отопительная система, телефонная станция, холодильные установки, электрооборудование и т. п. — оставлено безо всякого присмотра.
3. Пожарная команда также полностью вывезена. Все противо-пожарное оборудование было разбросано.
4. Все противохимическое имущество, в том числе больше сотни противогазов "БС", валялось на полу в комнатах.
5. В кабинетах аппарата ЦК царил полный хаос. Многие замки столов и сами столы взломаны, разбросаны бланки и всевозможная переписка, в том числе секретная, директивы ЦК ВКП(б) и другие документы.
6. Вынесенный совершено секретный материал в котельную для сжигания, оставлен кучами, не сожжен.
7. Оставлено больше сотни пишущих машинок разных систем, 128 пар валенков, тулупы, 22 мешка с обувью, носильными вещами, несколько тонн мяса, картофеля, несколько бочек сельдей, мяса и других продуктов.
8. В кабинете т. Жданова обнаружены 5 совершенно секретных пакетов.
В настоящее время помещение приводится в порядок.
Докладываю на Ваше распоряжение".
І як далі свідчать очевидці, "при всем том — Октябрьский праздник".